10.14.

Там уже клопотала над вечерею Лана, але її присутність анітрохи не збентежила Інкуба, який сів на улюблене місце на чолі обіднього столу й втупив у мене замислений погляд.

— Ти хотів спитати про щось? — почав я.

— Сідай, — запросив Найс замість відповіді.

Поки я це робив, дівчина підійшла до нас, швидко, наче справжня офіціантка, витерла стіл і подивилась на Інкуба.

— Лано, сонечко, зроби нам дві чашки чаю, будь ласка, — сказав він.

Та лише усміхнулась.

— Отже, — наполіг все ж я.

— Заздалегідь хочу перепросити, що привів тебе сюди — я не хотів, щоб хтось був присутній при цій розмові, оскільки справа стосується лише нас двох. Тепер, коли ми з'ясували твоє походження й остаточно в ньому впевнені, мене турбує одне питання, — уважний погляд золотих очей був спрямований на мене. — Яким чином ми зустрілися майже за десять років до твого народження?

Найс вирішив грати відкрито? Похвально. Але він, як і раніше, залишає щось для себе, не посвячуючи мене в деталі своєї біографії. Я, в свою чергу, вважаю, що деяка інформація буде зайвою для нього.

— Я не знаю, — відповів я, дивлячись на Інкуба й намагаючись не видати своїх справжніх емоцій. — Я не пам'ятаю цього.

Ще зовсім недавно це було абсолютною істиною.

Найс трохи розслабився, але все ж зважився на обережне запитання:

— А твоя здатність... Та сама, що дозволяє зникати, варто відвести погляд. Ти її теж не згадав?

Кілька секунд я мовчав, лише кивнув Лані, коли переді мною та Найсом опустилися чашки з гарячим напоєм.

— На жаль, я, як і раніше, не знаю, про що ти.

— Шкода... Хоча кумедно, — він зробив обережний ковток і відставив свій чай, коротко розпорядившись: — Цукор.

Дівчина відразу підхопила чашку.

— Що тебе забавляє?

— Мені здалося, що ти використовував її при нашій останній зустрічі.

Я прокрутив у голові епізод в Акрополісі, який Найс повинен вважати останнім. Він не міг цього бачити. Я не використовував здатність у його присутності.

— Коли саме?

— Місяць тому. Коли ми випадково зіткнулися... — він подумав. — У мене на роботі.

Тепер я точно здивувався. І мимоволі напружився, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

— Що ти таке кажеш? Місяць тому я був у підвалах Арени. Ми не могли зустрічатись. Де це сталося?

— У борделі, — обережно уточнив Найс, який теж, здавалося, трохи розгубився від моєї реакції.

Там мене вже точно не було. І не могло бути.

— Це не міг бути я. Може, ти бачив чергового клона? Щось багато їх розвелося... Ви говорили?

— Ні. Просто... Обмінялися поглядами, — Найс на секунду відволікся, щоб вдячно посміхнутись Лані, приймаючи чашку з її рук знову. — І все.

— У такому разі, це, напевно, був клон. Більше просто нема кому.

— Припускаю. Є лише одна деталь.

У тоні Інкуба я раптово вловив певні вимогливі нотки. Що за таємничість? Хоче мене розкусити?

— Твої клони зі мною не знайомі.

Я завмер.

— Він дав знати, що тебе знає?

— Він глянув на мене, — спокійно пояснив Інкуб, — впізнав. Кивнув, вітаючи. Дочекався кивка у відповідь. А потім зник. Так само, як ти робив це у Вересневому гаю.

Я зрозумів, що відбувається. Ситуація та сама, що й минулого разу. Очевидно, Найс пам'ятає зустріч, якої для мене ще не було. Але я не хочу говорити йому, що мандрую в минуле. Занадто багато нюансів, надто багато проблем може спричинити таке знання. Тому я подивився другові в очі й твердо промовив:

— Це. Був. Не я.

— Добре, — Найс вирішив прийняти правила гри. — Мабуть, я дійсно помилився. Вибач, якщо був надто наполегливий, — він усміхнувся, обличчя його розслабилось, приймаючи той безтурботно-іронічний вираз, який мені було набагато звичніше бачити на ньому. — Може, просто неправильно трактував дії клона? Забудь.

Ага, забуду. Так само як і ти. Однак у мене також є деякі питання, що залишилися без відповіді.

— Користуючись нагодою, я теж хотів у тебе дещо спитати.

— Так? — охоче відповів Найс, ретельно розмішуючи цукор у чашці.

— Що таке Принц Інкубів?

Треба віддати йому належне, навіть рука не здригнулася. Тільки розмішування цукру затягнулося на секунду-дві довше, ніж слід. Після цього погляд жовтих очей знову спрямувався на мене.

— Це такий собі особливий вид Інкуба. Іноді Сукуб, але рідко. Кожна серія має одного Принца. Це найдорожча та найбажаніша модель для покупця. Він сильніший за інших родичів у плані наших своєрідних здібностей.