10.13.

Це сталося приблизно через три тижні нашого перебування на Кам'яному узбережжі. Ми з Кассандрою поверталися з невеликої прогулянки містом, коли мою увагу привернув знайомий тембр голосу. Озирнувшись, я зрозумів, що зачепило мене оголошення на екрані білборда, яке крутили по колу вже, здається, вкотре. Моя свідомість звикла фільтрувати всяке рекламне сміття, тому я озирнувся, лише почувши знайомий голос. Мій, якщо точно. На екрані передавали запис заяви Псевдо-Олексія.

«Шановні громадяни 77-ми Дзеркал!

Я, як Великий Князь та представник одного з наймогутніших родів Аристократії, збираюся зробити заяву. До мене дійшли потворні чутки, що стосуються моєї особистості».

Виглядав товариш погано. Він сидів трохи знітившись і підчас того, як говорив, машинально перебирав пальцями лівої руки. Однак через позу це кидалося в очі і створювало таке жахливе враження, що мені захотілось вибачитися за нього перед усіма присутніми.

«Незважаючи на всю їхню сміховинність і безпідставність, я не можу ігнорувати парадоксальне поширення думки, ніби під моєю личиною ховається хтось інший. Я хочу, щоб ви знали, що це я. Я і ніхто інший несу відповідальність за всі свої дії у минулому та сьогоденні. Деякими вчинками я не пишаюся, але я став старшим і усвідомив найвищу мету багатьох дій Аристократії, яка була прихована від мене раніше.

І щоб остаточно розвіяти будь-які сумніви в моєму існуванні, запрошую всіх бажаючих побачити мене на власні очі. Ви можете зробити це 10 січня у Дзеркалі Архіпарадокс на площі Коменданта».

На цьому повідомлення обривалося, щоб за кілька секунд запустити шарманку заново.

Я подивився на Касю й побачив, що вона запитливо дивиться на мене.

* * *

— Трохи скидається на пастку, — одразу прокоментував Найс. — Трошечки.

Я похитав головою:

— Це не пастка. Йому дійсно навіщось треба переконати оточуючих, що він — це я. Можливо, Аристократія готує новий сюрприз. Але я щиро не хочу знати, який.

На цей раз на раду ми зібралися всім складом. Облюбувавши простору аудиторію, де парти розташовувались по колу, ніби вона була призначена для вивчення іноземної мови, ми влаштували дебати вчотирьох: я, Найс, Аєксі і Кассандра, яка, як завжди, вдавала, ніби її нічого не стосується, і чистила нігті одним із своїх саїв. На це заняття навіть ризикова за своєю натурою Аєксі поглядала, злегка піднявши брову.

— Припустимо, але який тоді план? — все з тією ж часткою скепсису поцікавився Інкуб.

— Ми поїдемо на Трамваї. Так чи інакше, простежити усі рейки неможливо. Я й сам не знаю, де ми вийдемо, — замислився я.

— Це весь план чи ще буде? — сарказму Інкуба не було меж.

— Угамуйся, стратеге, — не витримала, нарешті, Аєксі. — Що ти взагалі можеш знати про військову тактику, прикраса ти для спальні?

— Я багато знаю про тактики, — парирував Найс. — І не лише про військові. Чи не хочете проекзаменувати мене індивідуально, пані?

— Гей-гей! — вкотре довелося втрутитись.

Як примирити цих двох? Аєксі біситься через те, що я прислухаюсь до думки Інкуба, а той, в свою чергу, постійно її підколює і робить двозначні натяки, чим дратує мою подругу ще більше.

Однак цього разу справа прийняла несподіваний поворот.

— Що, красеню, нариваєшся? — раптово поцікавилась Аєксі. — Ну пішли. Покажеш усе, що здатний. Тільки, якщо чесно, мені це діло до лампочки. Весь мій інтерес до близькості зберігається в Его, якщо не продав комусь в обмін на чергову нісенітницю.

— Ти уклала угоду? — здається, я ще ніколи не бачив Найса таким зацікавленим. — А що ти купила?

— Імунітет до бойового впливу.

— Тобто… Ти отримала імунітет до бойового впливу, позбавившись при цьому слабкості до любовного? — в очах Інкуба світилося суцільне захоплення. — Розумно! Двох зайців одним пострілом!

Аєксі подивилася на нього довгим поглядом. Потім, повіривши нарешті, що він не знущається, перевела погляд на мене:

— Кого беремо на операцію?

Краєм свідомості я помітив, що кімната змінилася. Проаналізувавши це спостереження, зрозумів, що звичайне свічення Найса, на яке я вже звик не звертати уваги, раптово втратило яскравість. А що він у такому разі робив до цього? Намагався спокусити Аєксі? Навіщо? Хоча, загалом… Не моя справа.

— Боюся, що тільки нас чотирьох і візьмемо, — відповів я вголос. — Точніше, я не примушую вас, але запрошую. І прошу про допомогу. Хоча, якщо ви відмовитесь, я піду один.

Аєксі пирхнула.

— Скажеш теж. Ця тварюка прорідила нашу команду з Башти Мрій. Якщо я можу наблизити його смерть хоч на хвилину, то я в справі.

— До речі, а там хоч хтось лишився?

— Дехто — так. Але вже не в Глибині. Усі залягли на дно, крім того, вони розгублені… Ти розумієш. Через виродка з твоїм обличчям.

Я кивнув головою.