10.4.

Фантом? Точно. Я тільки тепер помітив, що незнайомець був ледве помітно прозорий. Щоб перевірити свій здогад, я змахнув рукою там, де в нього мали бути плечі, але нічого не відчув.

— Ти голограма?

— Це слово мені невідоме.

— Ну, тоді запиши. Це ти. Безтілесне зображення, інтерфейс програми. Це ти. Ти — голограма.

Щось мене понесло… Здають нерви. Коли я взагалі відпочивав востаннє? З підвалів Арени прямо в полум'я.

Фантом мовчав. Мабуть, реакції на такі дивні промови у ньому закладені не були. А я скористався паузою, щоб трохи подумати. Поки думав, розім'яв руками обличчя. Стало трохи легше.

— Так, — зітхнув я, знову зосереджуючись на диві, з яким мав щастя спілкуватися. — Щоб ти тільки знав, як мені набридло бачити довкола й всюди власне обличчя… До речі, може, поясниш мені, чому ти так виглядаєш?

— Ти створив мене таким, — лаконічно інформував Фантом.

— Я? — здивувати мене йому безперечно вдалося. — Навіщо?

— Щоб передати повідомлення.

— Тоді починай передавати, — не гаючи часу, оскільки я ще не був упевнений, що з Аєксі та Музою все гаразд, паралельно з цим діалогом я почав оглядати кабіну Трамвая на предмет кнопки відключення «контролерів».

— Твоє справжнє ім'я Олексій. Жодних інших імен у тебе немає.

— Угу, про це я начебто в курсі.

— Коли ти зрозумів, що все пішло не за планом і після переродження твоя пам'ять обнулиться, ти створив зліпок своєї особистості з єдиною метою — щоб не забувати головне.

Я в цей момент захопився панеллю управління, але дещо зі сказаного привернуло мою увагу.

— Після переродження?

— Так. Коли твоя тутешня оболонка помирає за волею світу, то єство знаходить нове тіло.

Мене аж пробрало. Я завмер, ретельно обмірковуючи почуте.

— Це я з'ясував е-е... у минулому житті?

— Ти влаштував це.

— Яким чином?

— Цієї інформації у мене немає.

— Значить, тут нема смерті? Після неї всі перероджуються?

— Не всі. Лише Аристократи.

Овва!

— Чому?

— Інформація відсутня.

Тремтячими пальцями я провів над півсферою. Починаю розуміти… Ментал знайшов у моїй голові «зайву» пам'ять. Спогади з минулого життя? Вибіркові, але все ж…

Тоді зрозуміло, звідки це відчуття. Що я — Князь Олексій та хтось інший одночасно. Це тіло, це життя — нинішнього Олексія, але пам'ять у мене інша… То хто ж я в такому разі? Усі думають, що бунтар та борець за справедливість, а насправді? Той інший? Яким він був?

Я підняв очі й побачив перед собою дзеркало заднього виду, яке буває в автомобілях. Цілком незрозуміло, навіщо воно в кабіні Трамваю, але моя внутрішня логіка втомлено махнула рукою — час уже вже змиритися з особливостями цього світу.

У дзеркалі я зустрівся поглядом із Фантомом. Як я й казав, ми схожі, але були й відмінності. Крім рис обличчя, саме його вираз. У Фантома воно було зосередженим і серйозним, але розслабленішим, ніж моє. Крім того, він виглядав старшим і мав трохи втомлений вигляд. А може й ні. Мені могло здатися.

— То що ж це головне, що я не повинен забувати? — запитав я.

— Ти не маєш друзів серед Аристократів.

Я кивнув головою. А мій примарний співрозмовник продовжив:

— Навіть найближчі, навіть родичі. Вони тобі не родичі. Ніхто з них.

— Хто вони, у такому разі?

— Вороги. Брехуни та узурпатори.

Он воно як.

— Що трапилося? Що вони зробили? Звідки вони взялися?

— Інформація відсутня.

Я рипнув зубами. Міг би залишити собі повідомлення й побільше, га?

Цю іграшку треба колоти. Шукати правильні питання, підбирати точні формулювання. Зараз немає часу, мені все ще треба вгамувати демонів, що розбушувалися в салоні Трамваю. До речі, про них.

— А інформація про те, звідки демонічні сутності у Трамваї є?

— Це Тіні. Ти посадив їх сюди.

Куди не плюнь, скрізь відзначився.

— За яким чортом вони мені тут знадобилися?!

— Трамвай належить тобі. Коли Аристократія спробувала використати його у своїх цілях, а потім і взагалі контролювати, — Фантом виразно подивився на панель приладів, — ти ввів квиткову систему. А сюди посадив групу демонічних сутностей найрозумнішого підвиду.

А це починає набувати сенсу... Якщо Трамвай слухається моїх голосових команд, кому і навіщо тут могла знадобитися система Контролю, яка працює тільки від крові Аристократії? Навряд це встановили з мого дозволу.

— Якщо їх посадив сюди я, то чому вони на мене нападають?

— Не визнали.