9.14.

Насправді, я просто втратив свідомість. Схоже, витратив якийсь внутрішній запас енергії, про який раніше навіть не підозрював.

Але це був лише початок моєї «кар'єри» як бійця Арени. Довгої й досить успішної, оскільки більша частина перемог все-таки залишалася за мною, а наслідки поразок проходили протягом доби або трохи більше, нерідко роблячи мене багатшим на один-два шрами. Вже наступного бою я дізнався, що вбивати супротивника не обов'язково — достатньо довести його до стану, в якому той не здатний захищатися. Однак це вдавалось далеко не завжди...

Після пари моїх перших поєдинків Т’яра зрозуміла, що участь у них «клона» Аристократа викликає багатозначні пересуди й вирішила не афішувати мою природу (навіть у тому фальшивому варіанті, який вона видавала за правду). З цього часу я став за її розпорядженням зватись на Арені Безіменним. Мені не подобалось, але це нікого не цікавило. Незабаром публіка справді почала забувати гучне ім'я, яким мене назвали вперше, а Т’яра, щоб не викликати підозр, давала мені між боями більші перерви, ніж мені реально потрібно було для відновлення. Ось так — то в безглуздій різанині, то в тужливій самоті — тяглися мої дні. Подібні один на одного, як рекламний ролик, що прокручується раз на півгодини на знайомому каналі.

Поки в моєму житті не з'явилась вона.

Того дня, як і багато разів до того, мене вивели на бій. Я ще не знав, що цей поєдинок повинен розділити моє життя на «до» та «після», тому був роздратований і безтурботний. Я був занадто млявий для бійки, оскільки погано спав, але цілком упевнений у своїх силах і все, чого мені хотілося — це закінчити все якнайшвидше.

Тоді я виявив із подивом, що мій противник — дівчина. Ні, саме по собі це було не нове, але що це була за дівчина... Вона ніяк не вселяла страху. Мініатюрна білявка досить крихкої на вигляд статури була одягнена в східний костюм для танців на кшталт того, що я колись випадково помітив у Найса, але цей був позбавлений якихось блискучих і брязкітливих прикрас і складався практично з однієї прозорої тканини, яка не приховувала ні струнких ніг, ні витончених ручок, у яких це диво тримало бойовий посох. Платинове волосся було красиво й акуратно зібране на потилиці, на світлому личку яскраво виділялися великі, жирно підведені чорним очі. Ще одна деталь не вислизнула від моєї уваги — всю шию дівчини закривало широке золоте кольє, яке, втім, зовсім не заважало їй рухатись із котячою грацією.

Ну і на що розраховувала Тьяра, виставляючи мене проти цієї лялечки? Коли ми, як заведено, зійшлися в центрі Арени, я знайшов поглядом мітку на плечі противниці. Перелік Б. При цьому в неї — палиця бо, тоді як мені видали два короткі кинджали у формі півмісяців. Слабкувато проти Аристократа.

Т’яра вирішила влаштувати криваву бійню? Обійдеться.

Подивившись у блакитні очі противниці, я продемонстрував їй свою зброю й склав її біля своїх ніг. Це проти правил. Зараз лучники зроблять з мене решето, примушуючи до бою — це я вже пробував. Але я не битимусь. Я, можливо, вбивця, але не кат.

Відмовляючись від зброї, я не спускав з дівчини погляду, намагаючись зрозуміти, чи правильно вона трактує мої дії. На секунду акуратні брови зійшлися біля перенісся в легкому нерозумінні, але за мить личко просяяло. Його прикрасила загадкова усмішка. Я, як дурень, усміхнувся у відповідь.

І отримав по обличчю бойовим посохом.