7.24.

Я мимоволі підняв брову.

— Можливо, ти про мене чув — я скромний торговець, фахівець із вигідного обміну. Пропоную потрібне, забираю непотрібне… Можна сказати, працюю собі на збиток. Зате іншим на благо, — остання фраза супроводжувалася широкою посмішкою, що продемонструвала криві зуби.

Я навіть не знаю, що мене дратувало більше — ця сама посмішка, нудотно-солодкий голос чи звичка активно жестикулювати під час розмови.

— Хотів би сказати, що дуже приємно, але не виникло такого бажання, — озвучив свої думки я. — На щастя, я про тебе чув, тому одразу можу сказати, що розмова закінчена. Познайомились — та й годі.

Гугнявий затрясся від огидного дрібного сміху.

— Як мені подобається ця рішучість! Вона робить тебе особливим, ти не знаходиш?

— Не знаходжу. І нічого з тобою обговорювати не маю наміру.

— Даремно! — Заперечив Его, повчально піднявши палець. — Перш ніж відкидати ділову пропозицію, її варто вислухати. Можу, наприклад, дати пораду. Абсолютно безкоштовно.

— Так само безкоштовно, як її отримали Ілай та Аєксі?

— Ні, мій любий, не плутай жест доброї волі з угодою. Це принципово та юридично різні поняття. А боятися мене не варто. Я взагалі, можна сказати, найбезправніше створіння в 77-ми світах. Все щось для себе мають, а я тільки виконую чужі бажання, — виродок демонстративно захлюпав носом, і мені стало гидко від цієї клоунади.

— Я не боюсь тебе. І можеш давати свою пораду, якщо це допоможе швидше тебе позбутися.

— Щоб ти знав, ось це чарівне дерево, під яким ми стоїмо, незвичайне. Його плоди мають дивовижну властивість обманювати смерть. Якщо хтось скуштує такого яблука, всі процеси в його тілі сповільняться, дихання зупиниться, й ніхто не зможе відрізнити живого від мертвого. А рівно через добу розрізняти й не знадобиться, якщо тільки не дати йому води ось з цього джерела, — Его виразно вказав на струмок біля моїх ніг. — Моя порада полягає в тому, що якби я на твоєму місці опинився поряд із таким деревом, я б прихопив яблучко із собою. Про всяк випадок. Звичайно, я б прихопив і води, та ось біда — забрати її тобі нема в чому. А я запропонував би бурдюк, та він, на відміну поради, безкоштовним бути не може, а йти на обмін ти не бажаєш, — старий зі скорботною міною знизав плечима.

— Обійдуся, — і я в роздумах почав обходити дерево, прагнучи на «мертву» сторону. — Звідки мені знати, що ти не брешеш?

— Ображаєш! — обурився виродок, що неухильно ступав за мною . — Я ніколи не брешу — спитай кого хочеш! Я можу перекручувати й недомовляти, маніпулювати й грати фактами, але я ніколи, — з найсерйознішим виглядом Его похитав головою, — ніколи не брешу. Такі правила.

— Все одно від тебе одні неприємності, — я зупинився під сухими гілками, замислено розглядаючи золотисті плоди. — Мені достатньо того, що я вже почув.

— Не будь таким упертим, — Его потягнувся сухорлявою рукою до гілки, що висіла нижче за інші, зірвав яблуко й простягнув його мені. — Шанси на перемогу у будь-якій боротьбі багато в чому залежать також від уміння дивитися на проблему з різних точок зору. Ти дорікнув мені долями Ілая та Аєксі. Але дозволь мені з тобою посперечатись. Коли я зустрів Ілая, це був вітряний юнак, який безцільно марнував своє життя й сам тяжів його марністю настільки, що готовий був поставити в ньому жирну крапку на дні озера. Він цього не згадував? — виродок схилив голову, зосередивши погляд на яблуку. — І хто ж він тепер? Найкращий некромант у 77-ми світах і один із найкращих за всю їхню історію. Ти знаєш, що він доповнив книгу, яку я подарував йому, більш ніж на третину? А Аєксі? — Его знову глянув на мене. Сіра райдужка його ока була помітно більшою за людську, практично займаючи всю склеру. — Талановита дівчинка... Давним-давно лежала б у могилі, якби не наша угода. Нині ж це відома войовниця, що бореться на боці принижених та ображених. Хіба це не чарівно? Два витвори мистецтва, які роблять весь цей світ повнішим, живішим, цікавішим... А ти смієш звинувачувати мене в обмані?

Голос його змінив тональність, зазвучав м'яко, огортаюче. Яблуко виблискувало у сонячних променях.

Я простягнув руку й прийняв його із сухуватої старечої долоні. На дотик яблуко було шорстким і зовсім не здавалось їстівним.

— Озвучуй свою ділову пропозицію. Але не сприймай це прохання як згоду. Я просто хочу знати, що тобі потрібно.

— Ось! — задоволено потер руки мій підприємливий співрозмовник. — Оце вже по-діловому. Але! Питання ти ставиш неправильно, — хитрун неквапливо обійшов мене по колу. — Я завжди озвучую всі умови перед угодою, проте, перш ніж питати, чого я хочу, варто з'ясувати, чого хочеш ти. І що ти можеш отримати з правильно сформульованої угоди.

— Переходь до справи, — невдоволено попросив я.