7.23.

Живана. Звичайно. Дивно, як я не зрозумів цього одразу. Богиня юності та життя. Древо Життя — один із споконвічних символів, я мав подумати про це відразу. Але я зробив це тільки тоді, коли побачив Живану на власні очі.

Більш за все дерево було схоже на баобаб, правда, хоч я й невеликий знавець ботаніки, мені здавалося, що у баобабів не буває розлогих крон. Тут же вона була така простора, що під нею могло поміститися ще два-три такі ж стовбури, а, враховуючи його діаметр, це дещо говорило. З нерівної, борозенчастої кори рясно сочився прозорий сік, його цівки стікалися в невеликий струмок між корінням дерева. Вся ця пишнота разом з напівпрозорим на сонці листям, що коливалося від легкого вітру, спостерігалася тільки з одного боку дерева.

Незважаючи на те, що стовбур навряд чи можна було назвати рівним, розділ йшов ідеально посередині. А по інший бік від нього над голим, потрісканим ґрунтом простягалося сплетення сухих гілок. Немов у насмішку, саме з цих гілок звисали круглі плоди, схожі на яблука, які відливали в сонячних променях золотом — в прямому сенсі: здавалося, що ці «яблука» створив майстерний ювелір, а не природа.

Ґрунт був однаково вкритий густою травою ліворуч і висохлою, пронизаною тріщинами кіркою праворуч від того місця, де я стояв, і це явище охоплювало дерево по колу діаметром близько двадцяти метрів. Кордоном кола служили кущі шипастих троянд із пелюстками ніжно-блакитного кольору.

Зацікавившись, я навіть не відразу помітив, що лінію, яка розділяла ці дві принципово різні половини кола, навскіс перетинають рейки. Прекрасно мені знайомі трамвайні рейки без шпал.

Дивлячись на Живану, я мимоволі перейнявся її величчю й усвідомлював, що тепер мені нема куди поспішати. Обережно перебравшись через колючі кущі, я підійшов до джерела, що било з дерева, й сполоснув руки.

Задумливо спостерігаючи, як зі спотворених опіком долонь змивається кров убитої мною тварини, я замислився.

Чим далі, тим більш заплутаним все стає. Що сталося з Олексієм? Чому він без видимих на те причин почав чинити опір дядькові? Чому після стирання пам'яті мене відпустили? А якщо я клон, то тим більше — навіщо? Збиралися спостерігати, як за Лео, але загубили мене, бо я поїхав на Трамваї? Ментал Карел здавався здивованим, коли зрозумів, хто я. Таміре, схоже, так і не вирішила для себе остаточно, хоча схиляється до того, що я справжній. І на довершення до всього цього в моїй голові присутні спогади й вже досить чіткі відчуття, що явно взяті не з життя Князя Олексія…

Але головне питання, як і раніше, одне. Що робити? З одного боку, якщо я — Князь Олексій, мені в жодному разі не можна чекати, тому що Аристократія ретельно та методично знищує все, що я створював, хоч і здогадуюсь, що не без величезних зусиль. З іншого боку — а якщо я помиляюсь? Якщо я — не він? Яке я тоді маю право втручатися?

О, якби тільки знати напевно. Я віддав би за це будь-що.

— У такому разі пропоную обговорити ціну, — раптом заявив гугнявий голос за моєю спиною.

Я ледве не підстрибнув від несподіванки, а потім якнайшвидше підвівся на ноги й озирнувся. Маю сказати, що за останні пару місяців у Ціоні я встиг надивитися такого, чого раніше за всього бажання не зміг би й придумати. Але я ще не бачив нічого більш відразливого зовні, ніж особа, що стояла за кілька кроків від мене.

Він був швидше старий, ніж молодий, хоча, за великим рахунком, настільки відрізнявся від звичайної людини, що судити було складно. Він був приблизно на голову нижчий за мене, одягнений у темно-синій камзол. Зморшкувата шкіра мала неприродний темно-сірий колір, а сиве волосся, що доходило до плечей, було на порядок світліше. Одне-єдине ліве око знаходилося на своєму законному місці, тоді як під правою бровою залишалася лише гладка сіра шкіра, що плавно переходила в щоку. Крім того, місце правого ока займав знайомий мені символ перекинутого півмісяця. Щоправда, я ще жодного разу не бачив, щоб мітка була така велика.

— Ти ще хто такий? — запитав я без церемоній.

— О, — сплеснув руками гугнявий, — перепрошую! Я так звик, що моя слава біжить попереду мене, що зовсім забув про твою маленьку проблему. Дозволь представитися, мене звуть Его.