6.11.

— Тим не менш. У мене є докази, хоч я не можу надати їх тобі просто зараз. Розкажи, що ти знаєш про мене.

Інкуб похитав головою.

— Князь Олексій — молодший представник Червоного роду. Хоча, оскільки його батьки померли, їх зараз лише двоє — він і Князь Валерій, дядько Олексія по батькові.

— Чарівна особа, — їдко вставив я. — Можна сказати, вже познайомились. Що означає «представники Червоного роду»?

— Аристократи не мають прізвиськ, але свої династії вони позначили кольорами, щоб якось маркувати майно, мабуть. Наприклад, за кольором рукавичок Злидня можна визначити, кому він служить.

— Ще краще... Ім'я Аарх Кахгар тобі говорить про щось?

— Ну так, — Найс гикнув, — Вибачте… Це вірний песик Князя Валерія. Гарний такий песик, лагідний... Ти з ним що, зустрічався?

— Ага, причому не в найприємніших обставинах.

— А чому ти тоді такий, — Найс оглянув мене, підбираючи слово, — цілий?

— Тому що, як і сказав, я Арістократ. Продовжуй свою розповідь.

— Загалом, Червона династія — це колишні князі Другого кола, які різко стали великими з приходом до влади Марії-Олександри. Це при поваленні Марії-Анни... Знаєш цю історію?

— Так, трохи, але цього достатньо. Тобто, Валерій всією душею вболіває за цю саму Марію-Олександру та її правління?

— О, це м'яко сказано! Князь Валерій — очі та вуха нашої Великої Леді. Жодна, навіть найбезглуздіша плітка не проходить повз нього, а значить, і повз неї. Благополуччя Князя Валерія ґрунтується на добробуті нашої Великої…

— Позицію я усвідомив. Що відомо про минуле Князя Олексія?

— Тут теж цікаво, — Інкуб сів на своєму імпровізованому ложі, закинувши ногу на ногу. — Так як Князь рано осиротів, його вихованням впритул зайнявся дбайливий дядечко. Уявляєш, що з цього вийшло? Років до 16-ти юний Князь був грозою 77-ми Дзеркал, нерідко особисто очолюючи загони Ловців і із полоненими він не панькався... Гм. Його запальна вдача й майстерність володіння мечем заробили Князю Олексію вельми своєрідну славу. А перед своїм 17-річчям він раптово зник. Аристократія зробила офіційну заяву про те, що Князь Олексій подався на спеціалізоване навчання. Не знаю, де він був і що з ним робили, тільки повернувся він раптово справжнім гемороєм для Аристократії, бунтівником і диверсантом. Розважався так кілька років, принципово не повертаючись в Акрополіс, а потім…

— А потім пропав, — продовжив я. — Приблизно в той час, коли я прийшов до тями в Сонячному після тотального Очищення.

— Ні, кажу тобі, ти не можеш…

— Можу. Я зустрів Ментала, котрий це зробив. Він зізнався, що йому дали завдання стерти мою пам'ять.

— О, — Найс зацікавлено випростався. — Що за Ментал?

— Карел Вайлар. Це його ім'ям я назвався, тому що воно мені згадалося, коли я прийшов до тями.

— Ні, це якась маячня, — Інкуб з зусиллям протер очі. — Послухай. Ментали — дуже рідкісна та небезпечна раса. Усі її представники відомі і стоять на обліку. Так ось, по-перше, немає Ментала з таким ім'ям. По-друге, ти назвався Карелом задовго до зустрічі з цим типом, хоч би ким він був. По-третє, ти не можеш бути Князем Олексієм!

— Та чому?! — мене це почало дратувати.

— На те є дві вагомі причини, — відповів Найс, дивлячись мені в очі. — Перша. Князю Олексію 19 років, а ми з тобою зустрілися тридцять років тому, і ти вже тоді не був дитиною.

— А ти, бува, не брешеш? Розказувати нічого не хочеш ...

— А звідки я тебе тоді знаю? — резонно поцікавився мій співрозмовник.

— Добре, а яка друга причина?

Найс навіть підвівся на ноги, підійшов до мене і, склавши руки на грудях, спитав:

— Ти був на балу. А чи знаєш ти, на честь якого свята він затівався?

— Просвіти мене.

— Тиждень тому Князь Олексій прибув до Акрополіса, прийшов до Марії-Олександри, присягнув їй у вірності і покаявся у всіх своїх гріхах перед її Найсвітлішою Величністю. І тепер Аристократія в захваті приймає своє заблукале дитя.

— Не може бути… — видихнув я.

Саме в цей момент мою увагу привернув шум на вулиці. Прочинивши напівпрозору фіранку, я побачив урочисту процесію, що супроводжувала багато прикрашений світлий паланкін, в якому, судячи з радісних вигуків оповісника, якраз і знаходився блудний син від Аристократії.

Не думаючи, що роблю, я рвонувся туди, але Найс утримав мене.

— З глузду з'їхав? — зі щирим інтересом поцікавився Інкуб.

— Це самозванець. Я в цьому впевнений. І я не можу допустити, щоб він марав моє ім'я!

— Яке ще ім'я? Кілька місяців тому тебе звали Карел, і всіх це влаштовувало.

— Всіх?! — у пориві люті я вирвав плече з долоні, що утримувала мене від божевілля. — Як щодо тих, хто живе на Окраїні, де Ловці забирають усіх без розбору? Як щодо працівників Заводу на Піщаному узбережжі? Як щодо тебе, Найсе? Чи не ти скаржився на тяжку долю секс-іграшки? Не хочеш нічого змінити, га?