Фрагма. Той, що заблукав у відображеннях

5.14.

Я знайшов це місце під час нічної прогулянки. Створювалося відчуття, ніби раніше це був завод або фабрика, але тепер від усієї споруди залишилися тільки напівзруйновані стіни з будівельної сіткою, що місцями стирчала з них.

Я стояв десь на восьмому чи дев'ятому поверсі, притискаючись спиною до конструкції, що не вселяла довіри, тому що в Глибині, схоже, починався шторм. У тутешній атмосфері з'явилися зміни, що одночасно нагадували пориви вітру та підводні течії. Їх бачив не тільки я — навколишній планктон то тут, то там змінював напрямок руху, дотримуючись якихось своїх, незрозумілих мені інстинктів.

Мабуть, я вибрав не найвдаліший день для того, щоб прийти сюди, але після всього, що сталося, я просто не міг чекати.

Переді мною було кілька кволих дошок, які, судячи з усього, символізували, що колись тут був балкон. А на дошках, безсовісно зневажаючи закони фізики, трималась причина мого приходу — дві сталеві смужки рейок. Трамвайний шлях тут проходив перпендикулярно будівлі, йдучи кудись у невидиму далечінь вправо і так само пропадаючи десь у невидимій далечіні ліворуч. А у своїй видимій частині рейки висіли над містом, як електричні дроти, злегка похитуючись від негоди та поскрипуючи.

Чому б і ні, правда?

Залишалася одна проблема — квиток. У кишенях було порожньо, будівельне сміття не закликало мене знайомою білою крапкою, але чомусь я був певен, що знайду квиток, варто тільки захотіти. Просто захотіти.

Я підняв руку й особливо сильний порив вітру вклав мені в долоню маленький клаптик паперу. Мені не потрібно було перевіряти, що це, та я й не планував — будівля вже тремтіла від того, що здалеку до мене мчав Трамвай.

Спочатку мене засліпило його нічне освітлення, але вже за мить я був у салоні з нерухомими фігурами.

— Привіт, хлопці. Скучили? А я трохи так.

Відчуваючи дику втому, я сів на м'яку лаву. Трамвай тремтів так звично, а світло люмінесцентних ламп було таким домашнім…

Вже не дуже переймаючись тим, що роблю і як виглядаю, я приліг на лаву й заснув. А Трамвай ніс мене вперед, кудись крізь світи та простори.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше