3.4.

«Інкуб». Не відразу, але я знайшов це слово у засіках своєї дивної пам'яті. Чи то дух, чи то демон, який харчується хіттю жінок за допомогою е-е… Самого що не є природнього зв'язку. Образ молодої вродливої дівчини з цим поняттям в одне ціле вперто не складався.

Він почав складатись лише через годину, коли ми сиділи на кухні в гуртожитку Академії, яка, як з'ясувалося, була центром цього міста не меншою мірою, ніж Завод у Мерорі, та пили чай.

Навпроти мене сидів молодик віком від 20 до 25 років, невисокий, хоча й вищий за жіночу версію, — худий, стрункий. Все те ж темне пряме волосся до талії було зібране в недбалий низький хвіст, все ті ж насмішкуваті янтарні очі дивилися на мене з цікавістю і деякою часткою азарту, і тільки по віддаленій схожості рис можна було б здогадатися, що мій співрозмовник і недавня таємнича незнайомка — одне й те ж саме.

Тепер, коли я мав можливість роздивитися його зблизька і в спокійній обстановці, я помітив, що, схоже, юнак має азійське коріння. Втім, жіночій іпостасі це, здається, теж було притаманно.

— Запитуй, — великодушно дозволив Найс, артистично змахнувши рукою.

Одяг на ньому тепер теж був чоловічий — світлі штани та біла сорочка з мереживним коміром та манжетами.

Запитань було стільки, що я мовчав кілька секунд, вибираючи найцікавіше. Перемогла банальна цікавість.

— Як ти це робиш?

Самого перетворення я не бачив. Мене попросили почекати на кухні, після чого незнайомка втекла перевдягатися, а повернулася… Чоловіком.

— Приймаю жіночий вигляд? — з розумінням уточнив Найс. — Технологію пояснити важко. Ця здатність у мене, як і у всіх Інкубів, від народження. Та можу показати. Хвилину.

Йому довелося відійти знову, але він повернувся майже одразу.

— Мій справжній вигляд — той, що ти бачиш перед собою. Тому для того, щоб виглядати жінкою, потрібна певна концентрація. Одяг, косметика, аксесуари можуть допомогти. Наприклад, — він показав мені те, що тримав у руках.

Предмет виявився довгою шовковою рукавичкою. Покрою вона була явно жіночого, навіть рука Найса, досить витончена для чоловіка, не могла б у ній уміститися. Так здавалося рівно до того моменту, як рукавичка без жодних перешкод ковзнула по його передпліччю.

— Бачиш? — Найс підніс руку до моїх очей, даючи розглянути це диво ближче.

Переді мною була витончена жіноча ручка в чорній рукавичці, що зовсім не заважало їй рости із звичайного чоловічого плеча.

Я звів очі на свого незвичайного співрозмовника.

— А решта?

— Можна. Але потрібна сукня, капелюшок, всякі жіночі примочки... І гарна зосередженість.

— І що, ти можеш повністю стати жінкою?

Найс хмикнув, легко знімаючи рукавичку зі своєї чоловічої руки, яка начебто ніколи й не мінялася.

— Ну не повністю, — загадково повідомив він.

Уточнювати я посоромився.

— Навіщо тобі це? В сенсі всім Інкубам? Вам щось дає ця здатність?

— Розумієш, Кареле, — заговорив Найс після паузи, прибираючи зі столу свою спорожнілу чашку, щоб наповнити її новою порцією заварки, — Інкубам і Сукубам недостатньо для життя того, чим харчуєтеся ви, люди. Хоча ми їмо й звичайну їжу теж. Нам необхідна життєва енергія інших рас, а так вже історично склалося, що видобувати її прийнято під час злягання… Дві мої подоби дозволяють мені збільшити попит на свої послуги — залежно від переваг партнера, — він рішуче поставив чашку на стіл і заглянув мені в очі, — будь-якої статі.

— Так? І кого ж ти сам волієш?

На мить у бурштинових очах промайнула тінь, але одразу же розтанула.

— Можливо, ти здивуєшся, але нікого. Я, як і більшість Інкубів, вкрай байдужий до сексу в тому сенсі, що його прийнято вкладати. Для мене це не задоволення, а такий самий природній процес, як прийом оздоровчого зілля, наприклад. Але мені здається, ми йдемо убік, — обірвав він.

«І справді йдемо, — подумки погодився я. — Мабуть, варто стримати свою цікавість».

— Я бачив знак у тебе на шиї. Правильно розумію — він означає, що ти небезпечний?

— Небезпечний при необережному поводженні, — усміхнувся Найс, роблячи ковток міцного ароматного чаю, — приблизно так можна розшифрувати туманні формулювання, що описують знаменитий перелік Б. Про переліки, сподіваюся, тобі відомо?

— Так, чув краєм вуха, — кивнув я, продовжуючи розглядати Інкуба з неприхованою цікавістю.

— Так от, — кивнув Найс чи то мені, чи то своїм думкам, — якщо вже попався в обійми такого, як я, будь готовий до поцілунку в шию, — він відкрив рот і два його передні зуби на моїх очах витончилися й подовжились, перетворившись на два трубчасті ікла довжиною сантиметрів 10.

Втім, вони так само швидко набули свого звичайного вигляду. Весь процес перетворення зайняв трохи більше десятка секунд.

Цього разу я ошелешено сидів з півхвилини.