2.10.

Воно відразу висвітлилося над моєю головою. А по бокових екранах побігли літери, щоб застигнути за мить, демонструючи продубльоване на двох стінах досьє. Поглянувши на нього, я в першу секунду відчув розчарування, але, вчитавшись, зацікавився:

«Карел Сонячний. Механік І категорії. Раса — 01 (людина), рік народження — 06 позаминулого циклу, Дзеркало — 09 (Сонячне), персональний номер — 00. Резерв».

Знайомі цифри. Діставши з кишені картку, я глянув на вказаний номер. Так і є: 01.060900. Значить, це розшифровка. Номер раси, рік народження, місце народження та, як я розумію, якась персональна ідентифікація. З циклами не зовсім зрозуміло, проте цікаво.

Я спробував навмання кілька кнопок, поки не досяг зникнення написів. І тоді ввів «Авікус».

«Авікус Довгорукий. Механік ІІ категорії. Раса — 01 (людина), рік народження — 08 третього циклу тому, Дзеркало — 48 (Окраїна), персональний номер — 88. Опрацьований».

Довгоносий йому підійшло б набагато більше, звичайно, але в якому сенсі — опрацьований? Хм… Скинувши запит, я ввів новий — «опрацювання».

Результат перевершив усі мої очікування.

«Опрацювання людського матеріалу за технологією «Elit Metal Industrials» має на увазі відділення нематеріального єства (див. розділ «Душа» посібника «Виробництво БР-1») від тілесного лушпиння (див. розділ «Тілесна оболонка» посібника «Виробництво БР-1») для подальшої його трансплантації у Виріб. Для закріплення нематеріального єства у Виробі існує спеціальна технологія, з якою можна ознайомитись у відповідному розділі посібника. Процес перенесення (трансплантації) здійснюється за допомогою енергетичного аркана, запатентованого «Elit Metal Industrials» на правах Аристократії, технологія є секретною і належить особисто Її Найсвітлішій Величності. Для ефективної експлуатації виробу тілесне лушпиння має бути збережене в робочому стані аж до утилізації виробу. Це пов'язане з технологією управління — при насильницькому розмежуванні нематеріального єства і тілесної оболонки здатність самоконтролю втрачається до повного знищення однієї з них. У разі знищення Виробу (як нового носія сутності) людський матеріал приходить у непридатність. У разі знищення чи псування тілесної оболонки наслідки невідомі, контроль утруднений. Згідно зі спеціальним розпорядженням Її Найсвітлішої Величності всі тілесні оболонки збережені аж до продовження експерименту. Барон Арістарх. Виробництво БР-1/Б. Аристарх — Мерор, 05 р. — [стор. 34] — Пос. для виробнич. цеха».

Дуже повільно, зі страшенним скрипом, до мене доходило те, що я прочитав.

Чи не хочете ви сказати, що навчилися відокремлювати душу від тіла та ще й використовувати її з якоюсь власною метою? Як?.. «Енергетичним арканом»? Що за маячня? І що таке «Виріб»? Схоже, що саме це випускає Завод. Для Аристократів. На правах Аристократії. І належить Аристократам.

Щось забагато цих Аристократів на одне маленьке Місто.

І — так, тепер я розумію, чому робота на Заводі виглядає як вистава. Вона нею і є, а люди потрібні як ресурс, а не робоча сила.

Подумавши про це, я мимоволі здригнувся. Пальці набрали слово на клавіатурі раніше, ніж я встиг зрозуміти, що роблю.

«Аелія Іан. Механік ІІ категорії. Раса — 01 (людина), рік народження — 06 третього циклу тому, Дзеркало — 61 (Піщане узбережжя), персональний номер — 43. Опрацьований».

— Коли?! — заволав я, не усвідомлюючи, що звертаюсь до порожнечі.

Можливо, називати друзями цих людей було б неправильно, але я сидів з ними за одним столом, ділив трапезу, відпочивав після роботи… Їх треба попередити. І не лише їх.

Я згадав, скільки будинків у Місті здаються робітникам, скільки людей влаштовується на Завод щодня, скільки радіоточок щоранку верещить з кожного кута, малюючи в уяві золоті гори. Це ж ціле Місто. Це величезна кількість людей. І вони гинуть щодня, перетворюючись на те, що я бачив там, нагорі.

Ривком знявши долоню з півсфери, я змусив екрани згаснути. Потрібно поспішати — люди гинуть надто часто та непередбачено…

Опинившись у коридорі знову, я не відразу зрозумів, у який бік іти. Що буде попереду — не знаю, але зворотним ходом через ліфт я точно не виберуся. Втім, згадавши, що, коли я прийшов, двері були ліворуч, я зорієнтувався.

Знову наодинці з нескінченним коридором. Зробивши пару кроків я побіг — рано чи пізно він повинен закінчитися, і я особисто віддаю перевагу «рано». Зелені плафони миготіли все швидше і швидше, поки несподівано...