Глава 4.2

Джульєтт дуже швидко пошкодувала, що поїхала з клубу потай від сестри – чомусь, попри всю свою хоробрість і бажання довести Джоан її неправоту, гордості від такої втечі з її невірним хлопцем дівчина не відчувала. Залишилося роздратування від його липких поглядів, злість – від його спроб сильніше притиснути Джульєтт до себе, огида – від слинявого поцілунку в шию... Джульєтт ледь викрутилася з обіймів Метта, який спробував залізти під прокляту коротку спідницю. Його пальці здалися гарячими, неприємними, дотик обпік Джульєтту, навіть запаморочилося в голові і до горла підступила нудота.

– Ні! Не смій! – рикнула вона, сама не очікуючи від себе такого різкого крику.

Джульєтт скинула зі своїх стегон руки Райана, поглянувши в бік двох парочок, які влаштували собі на березі пікнік. Попросити їх про допомогу? Самій викликати поліцію? Ну так... а потім заголовки всіх новинних порталів будуть рясніти фразами в стилі: «Дочку блискучої Алексіани Трентон ледь не зґвалтували на міському пляжі». Після такого мати її точно приб'є!

Джульєтт вирішила, що сама розбереться зі своїми проблемами.

Санта-Моніка була залита вогнями ліхтарів з набережних і місячним світлом, і море в сріблястих відблисках ніби світилося, з гучними зітханнями набігаючи на пісок, немов було величезним сонним чудовиськом. Джульєтт і Райан знаходилися на великому пляжі, з пірсом і оглядовим колесом. Вдень тут було повно серфінгістів і туристів, працювали сувенірні магазинчики, біліли будиночки на пагорбах уздовж океану... В одному з таких особняків жила Джульєтт – і зараз найбільше вона хотіла опинитися у своїй кімнаті з заштореним вікном або в саду з пальмами та яскравими квітами. І щоб Метт Райан виявився просто швидкоплинним спогадом. Марою, яка розсіюється з першими променями сонця. Ось і допомогла вона Джоан!

Але тут же неприємний внутрішній голос нагадав, що Джульєтт сама пішла з цим покидьком з людного клубу на пляж, щоб позлити сестричку. І сама винна в тому, що тепер не знає, як позбутися його нав'язливої уваги.

А якщо він маніяк? У голові Джульєтт відразу спливли історії з кримінальних хронік про зґвалтування, грабежі та вбивства, і страх з новою силою хлинув спалахом адреналіну в крові. Метт, здається, помітив стан дівчини.

– Не бійся, – простягнув він, пильно дивлячись на неї своїми крижаними очима і криво посміхаючись. – Я не збираюся починати наше... спілкування з неприємностей. Я дійсно хотів пізнати тебе краще.

– У мене більше немає настрою гуляти, – холодно відгукнулася Джульєтт, обіймаючи себе за плечі – вітер крижаними голками впивався в шкіру, від денної спеки не залишилося і сліду. Океан все так само шумно дихав біля її ніг, і здалеку лунав пронизливий і неприємний крик чайок.

– Твій настрій змінюється швидше, ніж погода в Каліфорнії, – хмикнув Метт. – Я відвезу тебе додому...

– Я живу недалеко, сама доберуся. – Джульєтт спробувала позбутися настирливої компанії, але де там – Райан, ніби не чуючи її, вже схопив дівчину за руку та впевнено повів до своєї машини.

Джульєтт пленталася слідом, озираючись на людей, що сиділи на ковдрі, і розуміла, що опинитися поруч із цим небезпечним хлопцем у салоні його автомобіля – не найкраща ідея. Сьогодні взагалі день дурних вчинків! Швидше б уже позбутися Метта і поговорити з Джоан!

– Чого ти боїшся? – раптом нервово запитав Райан, вже завмерши біля автомобіля. – Якщо у мене немає гарного рахунку в банку і особняка біля океану, то це не означає...

– Досить! – несподівано для самої себе вигукнула Джульєтта, вирвавши руку. – Якщо ти думаєш, що жити в цьому величезному будинку за всіма його правилами – прекрасно і чудово, то змушена тебе розчарувати! Ти не знаєш, як це – мати примхливу матір, слухатися якої потрібно беззаперечно! Не знаєш, як це, коли не маєш права сам вирішувати, в яку школу тобі ходити або яке вбрання носити! Все вибирають за тебе, все роблять за тебе!..

– Знаєш, ти та твоя сестричка – просто дві розпещені сучки, які живуть за кошти своєї матусі! – несподівано злобно відгукнувся Метт, блиснувши очима. Він ударив кулаком по капоту свого автомобіля та вилаявся іспанською – таких слів Джульєтт ще не чула, але з контексту зрозуміла їх значення. – Ти не знаєш, як це – народитися в сім'ї повії та наркомана, не знаєш, як це – прокидатися вночі під черговий скандал і звуки розбитих пляшок! Не знаєш, як це бачити матір брудною і п'яною, день у день, день у день! Мого батька посадили, коли мені не було й шести років, але я добре пам'ятаю його. І я ненавиджу його. Ненавиджу так, що якщо він повернеться... Неважливо... Я не пробачу, що він бив мене і змушував дивитися на такі речі, від яких така чиста дівчинка, як ти, збожеволіла б. І не тобі розповідати мені про безглузду матір. Про вибір школи або ганчірок. Не тобі! Набагато гірше, коли вибору взагалі немає. І виходу – теж. Я сам створив себе, сам вигриз собі те, що маю. І не тобі мене вчити!

– Вибач, – тихо відповіла Джульєтт.

– Все гаразд, – глухо сказав Метт, намагаючись не дивитися на неї. – Але більше ніколи не говори мені про матір. Ніколи!

– Не буду...

Джульєтт промовчала про те, що у неї немає бажання взагалі розмовляти з ним, – неважливо, про що. Вона взагалі не хотіла більше бачити його. Ніколи.

Вона мовчки сіла в машину, сподіваючись, що зможе помиритися з Джоан і пояснити їй, що цей хлопець не гідний її. Джульєтт не повинна була їхати з ним, не повинна була залишати сестру. Почуття провини тепер гризло її, не давало думати більше ні про що... напевно, тому вона й не помітила, яким поглядом окинув її Метт Райан, сідаючи за кермо. Він завів машину та з посмішкою дивився на голі коліна Джульєтт. І лише коли автомобіль виїхав до пагорбів, дівчина зрозуміла, що відбувається щось не те.