Стара букіністична крамниця тулилася в напівпідвалі вузького провулка, де навіть удень рідко з’являлися перехожі. Вивіска з облізлою позолотою висіла під кутом, а вітрини були щільно заставлені стосами пожовклих фоліантів.
Анна загнала червоне купе у внутрішній двір крізь низьку чавунну браму, яка зразу ж автоматично зачинилася, відрізаючи авто від вулиці. Три хвилини. Вона вихопила сріблястий контейнер із сидіння і майже бігом спустилася вузькими кам’яними сходами до важких дубових дверей.
Замок клацнув ще до того, як вона встигла постукати.
Марк стояв на порозі у розтягнутому вовняному светрі й окулярах у тонкій дротяній оправі, які вічно сповзали на кінчик носа. Його підвал поєднував бібліотеку алхіміка та серверний закуток: високі стелажі зі старовинними манускриптами сусідили тут із трьома моніторами, обплутаними жмутами дротів, та антикварними годинниками на стінах, кожен із яких показував свій час.
- Сюди, на стіл, - Марк навіть не привітався, втупившись у пульсуюче блакитне світло в руках Анни. - І не знімай окуляри. У мене тут стоять глушники поля, але ця штука фонить так, що в мене зараз мігрень почнеться.
Анна поставила контейнер на розчищений від паперів масивний дубовий стіл і під’єднала свій чіп до термінала. По екранах побігли каскади цифр і графіків.
- У нас три хвилини на стоянку, Марку, - кинула вона, не відводячи погляду від хронометра на зап’ясті. - Двадцять секунд уже минуло. Працюй.
Марк сів у крісло, нахилився вперед і завмер. Анна нервово міряла кроками простір біля стелажів, зиркаючи на хронометр.
- Ну? - не витримала вона. - Це справді його робота?
Марк зняв окуляри і потер перенісся. Обличчя зблідло.
- Почерк твого батька не сплутаєш ні з чим, Анно. Лише він використовував змінні другого порядку, прив’язані до біоритмів носія. Дивись...
Він розвернув до неї центральний монітор. На екрані світилася складна спіраль рівняння, вплетена в карту міста.
- Він створював Формулу не як зброю, - швидко говорив Марк. - Хотів знайти спосіб лікувати «часові розриви» - витягувати людей з аномалій, не забираючи роки в інших. Але хтось переписав фінальний блок. Перевернув знак із плюса на мінус. Замість того щоб віддавати час, система тепер працює як гігантський насос.
- Хто міг переписати код, який батько знищив п’ять років тому перед смертю? - голос Анни тремтів від люті. - Усі креслення згоріли разом із лабораторією!
- Не всі, - Марк клацнув мишею, збільшуючи фрагмент коду в нижньому куті екрана. Там мерехтіла маленька цифрова печатка. - Бачиш цей підпис? Ключ доступу другого рівня. Він був лише у двох людей у місті. У твого батька... і в його колишнього асистента.
- Віктор, - видихнула вона. – Але ж він загинув у тій пожежі. Я сама бачила звіт...
- Звіти в нашому бізнесі купуються дешевше, ніж хвилина чужого життя. Віктор не помер. Просто вийшов із потоку, перечекав, поки всі забудуть, і весь цей час добудовував машину твого батька. А тебе використав як живий ключ - система вимагає кровної спорідненості з творцем, щоб запустити фінальний цикл.
- До біса деталі, скидай копію, лишилося п’ятдесят секунд! - гаркнула Анна, хапаючись за ручку контейнера.
Раптом один зі старих годинників на стіні різко зупинився. Стрілка завмерла, а за мить скло циферблата вкрилося павутинням тріщин.
Марк миттєво глянув на монітор зовнішніх камер. На чорно-білому екрані в провулок безшумно в’їхали три чорні позашляховики. З них виходили люди в темних плащах із довгастими приладами, що світилися тьмяним фіолетовим світлом.
- Чистильники, - прошепотів Марк, хапаючи зі столу флешку і висмикуючи дроти. - Вистежили за слідом витоку.
Анна схопила сріблястий контейнер, відчуваючи, як метал обпікає долоні холодом.
- Як вийти звідси, крім двору?
- Старим колектором під архівом, - Марк відчинив потаємні дверцята за книжковою шафою.
- Ти підеш тунелем і скинеш копію коду в мережу, щоб зірвати їм синхронізацію. А я заберу авто.
- Ти збожеволіла? Там десяток озброєних бійців!
- Вони озброєні проти часу, Марку, - Анна штовхнула двері у двір. - А проти півтори тонни заліза на швидкості сто п’ятдесят кілометрів на годину ще ніхто не вигадав амулета.