Перший фінський іменинний календар

Виникнення фінського іменинного календаря

До середини ХІХ століття іменинні календарі, що використовувалися у Фінляндії, були переважно шведськими. Вони спиралися на традицію церковних святців і включали переважно імена християнських святих — часто в латинській або шведській формі. Значна частина цих імен майже не вживалася у повсякденному житті фіномовного населення або ж мала власні народні відповідники.

З розвитком національного руху в другій половині ХІХ століття постала потреба у створенні календаря, який відображав би саме фінські форми написання імен, був укладений фінською мовою та репрезентував фінську культурну ідентичність. Саме в цьому контексті з’явився перший фінськомовний іменинний календар.

Ісак Едвард Шьоман і «Siweä. Kauno-annakka 1865»

Укладачем першого фінського іменинного календаря став Ісак Едвард Шьоман (Isak Edward Sjöman, 1840–1912). У 1864 році він опублікував невелику брошуру під назвою
«Siweä. Kauno-annakka 1865» (у сучасній орфографії: Siveä. Kaunoannakka 1865).

У цьому виданні містився календар іменин на 1865 рік — перший систематизований перелік імен фінською мовою.

Варто звернути увагу на одну орфографічну особливість: на момент публікації літера v ще не була закріплена у фінській писемній традиції в сучасному вигляді, і замість неї вживалася літера w. Саме тому в оригіналі назва виглядала як Siweä, а не Siveä.

Цей альманах став важливим кроком у формуванні національної традиції святкування іменин і згодом послугував основою для пізніших офіційних календарів.

Мета й значення видання

У вступі до брошури Шьоман висловлював жаль із приводу того, що у Фінляндії досі відсутній іменинний календар рідною мовою. На його переконання, наявність такого календаря була ознакою культурної зрілості та національної гідності. Він прагнув усунути цю прогалину й тим самим наблизити Фінляндію до інших європейських країн, де національні календарі вже існували.

Основними завданнями видання були:

• надати фіномовному населенню іменинний календар рідною мовою;
   
• включити до нього імена, які реально вживалися серед фінів;
   
• замінити або адаптувати іншомовні форми відповідно до фінської фонетики.
   

У календарі були представлені як питомо фінські імена, так і фіннізовані варіанти християнських та загальноєвропейських імен. Таким чином, праця Шьомана стала своєрідним містком між церковною традицією та живою народною практикою іменування.

Особа та діяльність Шьомана

Ісак Едвард Шьоман не був академічним ученим, а радше практиком. Упродовж 1867–1903 років він працював сільським писарем у Марттілі. Окрім іменинного календаря, він опублікував також низку інших праць, зокрема:

• «Neuvoja mehiläishoidossa» (1895) — посібник із бджільництва;
   
• «Puolituhatta vuotta Marttilan seurakuntain vaiheista» (1909) — історичний нарис про парафію Марттіла.
   

Його діяльність утілює типовий для епохи національного пробудження образ освіченого провінційного діяча, який прагнув розвивати фінську мову в найрізноманітніших сферах — від сільського господарства до культури особових імен.

Значення першого календаря для подальшого розвитку традиції

Хоча «Kauno-annakka» була невеликою за обсягом брошурою, її вплив виявився тривалим. Вона:

• заклала принцип використання фінських форм імен в іменинному календарі;
   
• закріпила практику адаптації іншомовних імен до фінської фонетики;
   
• сприяла поступовому переходу від церковних святців до національної моделі іменин.
   

Надалі саме на цій основі розвивалася офіційна система фінських іменин, яка згодом була реформована Кустаа Вілкуною у ХХ столітті, про якого йшлося вище.

Отже, перший фінський іменинний календар став не лише довідковим виданням, а й складовою ширшого культурного проєкту — формування фінської національної ідентичності через мову та особове ім’я.