8. Новий друг.

– Ось ми й прийшли. Тут можна залишитися на ночівлю. Адже під цим куполом ви будете у безпеці. Це своєрідний оберіг цього місця – Лелека привів у скромний прихисток, а сам кудись подався, не пояснюючи друзям нічого.

– Так, так, так. Не дуже приємна місцина. Облізла фарба, усе довкола обросло бур’яном. Це ж потрібно було так занехаяти місцевість. – Мирослав походжає під куполом, намагаючись роздивитися довкола.

– Нічого дивного. Людина має звичку не цінувати те, що їй дає природа, – Люба відповіла на дивування юнака.

– Але таке занедбання дуже корисне для нас. Тобто для звірів, комах, птахів та іншої живності. Бо де не ступає нога людини – ми там господарі, – Агрі зумів віднайти позитив навіть у цьому.

– Усе рано чи пізно повертається. Це своєрідна спіраль, у якій ми живемо, – підсумував пантера.

– Ну, ви напевно замерзли та зголодніли. Я тут приніс трохи попоїсти, – почулося за спини. Це знов повернувся Чорний лелека. Всі жваво озирнулися.

Птах кинув їм до ніг прогнившу корзину, яка наповнена рибою.

– Де ти це взяв? – жваво запитав парубок.

– У ставу наловив. Це наше місце для ласощів. Там нескінчена кількість всяких харчів для мене, – хвастається він.

Котопума намірився поласувати рибкою.

– Ні, зачекай! – зупинила його дівчина. – Нам потрібно її спочатку приготувати.

– Добре, зачекаю... – засмучено відійшов від здобичі та примостився скраю під куполом.

Після цього уже ніхто не сперечався, заходилися готувати їжу. Мирослав з Любою розходилися розпалювати вогонь. Помічники спостерігали за цим дійством насторожено та боязко. І уже через нетривалу кількість часу усі ласували приготовленою стравою.

Добре попоївши, люди вмостилися відпочивати на прохолодній траві. А тварина, птах та комаха – усі вони сплять по-своєму, і водночас стережуть спокій обраних.

Мабуть, правду говорять, що ранок ночі мудріший. Бо із настанням світанку, усі наповнили організм силою та бажанням завершити цю подорож. Перекусили те, що залишилося після вечері. Прогулялися парком Софії, під керівництвом Чорного лелеки та вирішили далі продовжувати мандрівку.

– Ви плануєте шукати джерело? – запитує птах.

– Так, звичайно! – з незрозумілістю відповів юнак.

– Можна я буду мандрувати з вами? Хочу стати вам у пригоді. Я чимало подорожую. Набридло сидіти на одному місці, – проситься лелека.

– Ну, ми навіть не знаємо. А ти не боїшся, що Діана тебе покарає? – запитує дівчина.

– А що поробиш. Якщо навіть так, зате життя прожито не даремно.

– Якщо він так хоче, то нехай з нами летить. І крила нам зайві не завадять, – байдуже сказав Котопума, який, як зазвичай, осторонь спостерігає.

– Мабуть, ти правий. Нехай допоможе нам, – погодився Агрі.

– Так, звичайно. Я стану вам до діла, – радіє, що не відмовили у проханні.

– Що ж розгорнемо карту та поглянемо, куди нам долі. – Мирослав перевів тему та взявся діставати тканинний огризок.

– Це? Це та сама карта, про яку я чув у легенді? І у самої богині така ж є? Це правда? – зацікавився Чорний лелека.

Але йому ніхто не відповів. Дівчина й хлопець взялися виконувати свій ритуал.

– Кажуть, що мапа вказує на розташування потрібного природного місця, – балаболить далі.

– Замовкни, бо нікуди не полетиш! – пригрозив допитливому крилатому Совка Агриппіна. Той вмить припнув язика.

Поставили руки на папір, заплющили очі та уявляють, що потрібно. Несподівано шлях проявився і вказав місце потреби.

– *Острів обману. Антарктида. Термальні джерела, – прошепотів, хтось з оточення.

– Я там бував і знаю короткий шлях, – птах знов роззявив свій дзьоб.

– Добре, значить поведеш нас, куди потрібно, – пантера висловив потребу у птахові.

Після цього уже не розмовляли про Антарктиду з усіма її природними явищами, а осідлали крилатих та подалися у мандри до джерела. Між вічного льоду та одночасно гарячих підводних вулканів.

*Острів обману. Антарктида. Термальні джерела. Купання в термальних джерелах бухти Маятника, що на острові Обману (Десепшн) може стати найекстремальнішим заняттям у житті. І не тільки тому, що острів розташовано біля узбережжя Антарктиди. Ті, хто вирішать скупатися, мають бути вкрай обережними, й в жодному випадку, не робити різких рухів. Бо якщо перемішати метр прошарку теплої води, то ризикуєте обпектися окропом, що підіймається від дна, або отримати обмороження від льодяної води термоклину, розбурханого інтенсивними рухами.