10. Хто він? Зрадник! Любина біда.

Чи мало чи багато часу пройшло з тих пір, як Мирослав завис у невагомості часу. Тіло уже більш-менш зупинило прогресування болю. Але нестерпно болить місце укусу, яке здобув під час перетину мандрівного тунелю.

Але щось після відвідин Люби пройшло теж невідомо скільки. Лише якийсь недолугий старий все над ним клопочиться та постійно бурмоче собі під ніс, про якийсь укус *Гігантської сколопендри і прикладає рослинність невідомого походження до ран потерпілого.

*Сколопендра гігантська – вид багатоніжок. Це одна з найдовших багатоніжок на Землі.

Довжина тіла – до 30 см. Проживає у північній та західній частинах Південної Америки, острови Карибського моря – Ямайка, Кюрасао, Тринідад тощо. Є відомості, що цей вид зустрічається і північніше – у Мексиці, Гондурасі, на Гаїті, Віргінських островах і навіть в Індії. Сюди його було випадково завезено.

Мешкають у тропічних та субтропічних дощових лісах, а також у сухих тропічних лісах, у лісовій підстилці та ґрунті.

Тварини ці – хижаки, їх здобич – будь-яка тварина, яку вони здатні здолати. Здебільшого це безхребетні – комахи, павуки, дощові черви та інші. Часом атакують невеликих змій, ящірок, пташенят, дрібних гризунів, жаб і навіть кажанів, коли ті відпочивають на стінах печер.

Їдять досить повільно, із перервами.

Отрута гігантських сколопендр для людини не смертельна.

Зважуючи на їх екзотичну зовнішність, цих тварин часом тримають вдома у тераріумах.

– Думаю, що тобі буде цікаво дізнатися, що сталося і де ти зараз? – врешті, хоч хтось наважився здивувати своєю присутністю хлопця.

Мирослав страшенно злиться, що йому заборонено самотужки вставати із вимощеного із трави на камені ліжка. А ба більше – покидати приміщення прихистку. “Я що тут маю вічно стовбичити? Що сталося і чому мене тут тримають?” Але відповідь ніяк не приходить самостійно, адже скільки не думав – все рівно заходить у глухий кут.

Перед ним стоїть Совка Агриппіна та мовчить. Очікував, що довга відсутність залишає по собі чимало запитань.

Юнак зірвався на ноги й, не звертаючи уваги на біль в руці, майже підбіг до друга.

– Що трапилося? Чому ви до мене так довго не приходили? І взагалі, де ви поділися після відвідин Діани до ТОГО, ХТО ГРЕБЛІ РВЕ? Де Люба? Вона ж приходила до мене та обіцяла повернутися якнайшвидше? Що відбувається? І чому біля тебе немає Атлас? – посипалися із Мирослава нескінченні запитання, на які може бути не так багато хороших відповідей.

– Мирославе, ти присядь та заспокойся, – спокійним виваженим тоном промовив метелик.

– Та... та як я можу сидіти склавши руки...? – наполягає на своєму, але Агрі промовчав і все ж дочекався, щоб хлопець взяв себе в руки та вислухав спокійно.

Комаха примостилася біля нього поруч: – Ти знаєш, Мирославе, не все в нашому житті відбувається так, як ми хочемо. От і цього разу не все так добре як є.

– Ну, Агрі, я уже не маленький і все зрозумію як має бути, тому непотрібно тягнути лямку, а кажи прямо.

– Це й чоловік, що тобі допомагає – це і є *ПЕРЕЛЕСНИК, але він вимушений змінювати свою подобу задля безпеки. Тому він може бути як старим дідком, так і юнаком. Це я тобі говорю, щоб ти не рвався творити необдумані справи, а прислухався до його порад. Тебе вкусила дуже отруйна істота і якщо не вилікувати місце укусу на всі сто відсотків, то іншого життя у тебе просто не буде. Так, можливо у людському світі вона не настільки небезпечна як я говорю, але тут закони природи знають свою справу.

– Я це й сам зрозумів, позаяк він постійно бурмоче про Гігантську сколопендру. Чому Люба не прилетіла з тобою? Я на неї очікую.

– Отже, коли ви вийшли із печери, то на вас напав *Ворон. Це один зі служителів Діани, – ухилився від відповіді про дівчину. – Тобто тут мала відбутися засідка і лише диво вас врятувало, адже поруч був *Котопума. Це найкращий приятель ПЕРЕЛЕСНИКА. До речі, на нас з Атлас теж очікували та знали, куди ми тримаємо маршрут.

*Перелесник, налітник, літун або вогняний змій – у слов’янській міфології злий дух, що шкодить людям, набуваючи подоби їхніх близьких, уособлення небесних вогнів – метеорів і блискавок.

За народними віруваннями, перелесник літає в подобі вогню з довгим слідом (“хвостом”) і тоді його можна побачити в небі. Якщо пролітає над хатою, то господарство в ній занепаде. Потрапивши в хату, він набуває подоби померлої близької людини, як правило чоловіка. Разом з тим має певні недоліки, такі як відсутність хребта. Втілившись в образ померлого, перелесник може вступати у подружнє життя з живими людьми. Вночі зваблює жінок, приносить подарунки, та зі сходом сонця вони перетворюються на гній або черепки. Також розкидає на дорозі прикраси і хто підніме їх без благословіння, того перелесник і обирає собі за жертву. Поступово перелесник забирає здоров’я та розум, врешті призводячи до смерті. Згідно з іншими переказами, він шукає нагоди обняти людину, а коли це вдається, сильно стискає, та починає всихати і швидко помирає.

Перелесниками ставали підкинуті нечистою силою фальшиві діти. За іншою версією перелесником стає дух померлого, за яким дуже тужать живі.

Вважалося, що позбутися перелесника звичайній людині неможливо. Можна лише віднадити духа, коли він летить, повторюючи “амінь” – скільки разів це слово буде повторене, на стільки сажнів перелесник загрузне в землю. Втім інша версія стверджує, що перелесник зникне, коли на нього одягнути хрестик. В Карпатах вірили, що коли жінка має сина й дочку, то їх слід одягнути, як на весілля. Перелесник запитає навіщо це зроблено, тоді слід сказати, що вони одружуються. На питання духа хіба так буває, жінка повинна відповісти “А хіба буває так, щоб мертвий до живої ходив?” і перелесник щезне.