6. Допит.

А тим часом на іншому боці водяної завіси тривали пошуки непроханих гостей та їх поплічників. Позаяк навіть сама богиня Діана заявилася сюди власною персоною. Жінка одягнена у сукню кольору зеленої трави, яка квітне живими різнобарвними трояндами. Квіти *Червоної камелії вплетені у волосся, що пишно заплетене в косу та звисає до самісіньких кісточок на ногах, переливчасто виблискує барвами золотої пшениці. Розкішна діадема, яка виблискує на сонці різними кольорами, але якщо пригледітися, то це справжнісінькі малесенькі метелики, які зачаровані та вимушені бути її прикрасою.

*Червона камелія. Вона не така вже й екзотична на вигляд, проте унікальна. І все тому, що це – найрідкісніша квітка у світі! Червона камелія росте тільки у двох місцях на Землі – у теплиці у Великобританії і в саду у Новій Зеландії. До речі, батьківщина цієї квітки – Китай, а привіз її до Великобританії Джон Міддлеміст у 1854 році. Таким чином він, як виявилося, врятував червону камелію від зникнення – потім у Китаї ці квіти безжалісно знищили.

У Великобританії завжди цінували незвичайні квіти, і тому були вони тут привілеєм знаті. Як у відомій казці, садівник зустрів квітку неймовірної краси. Він не бачив таких раніше. Бувши цінителем всього прекрасного, він не зміг не привезти до себе на батьківщину хоч один екземпляр чудесної рослини. Чи міг він подумати, що своїм вчинком врятував диво-квітку від її зникнення. А ті два екземпляри, що ростуть зараз – далекі нащадки квітки, яку колись вивезли та оселили у своєму суду.

На вигляд жінка сяє красою. Ніколи не можна було б навіть уявити, що така красуня може нести в собі відчай та загибель всього живого. Але жорстокість на її обличчі додає зморшок та пронизливий, як сканер, погляд змушує забрати назад усі слова “про доброту, чесність та справедливість”.

– Де вони? Я наказую негайно привести їх сюди! – кипить від люті.

– Так, богине Діано, все зробимо за вашим наказом. Вони точно тут, але де ж поділися? – феєловці обшастують кожен кущик.

– Я знаю, що вони тут! Привести їх до мене живими! – наказує жінка.

Ще чимало часу пройшло, допоки шукали непроханих гостей, але все марно.

– Господине, вони немов крізь землю провалилися, – опустивши голову, звітує головнокомандувач.

– Привести до мене всіх духів, що тут живуть. Хтось мав би щось бачити. І не забудьте про ТОГО, ХТО ГРЕБЛІ РВЕ!

– Але ж...? – хотів, було, зауважити щось воїн.

– Без ніяких АЛЕ. Він має бути тут і всі інші також! – сказала як відрізала богиня.

Уже через декілька хвилин перед володаркою світу Флорофаундії було зібрано усіх духів та тварин того володіння, але як не вимагала правди. Як не погрожувала, а дізнатися нічого цінного так і не змогла. Їй лише розповіли, що двоє метеликів, які супроводжували обраних полетіли звідси ще до її приходу, але куди ніхто так і не дізнався. Вони були самі. Тобто невідомо, куди зник юнак та дівчина-фея.

– Так-так... можливо вони ще й досі тут! – роздумує вголос. – ТОЙ, ХТО ГРЕБЛІ РВЕ, ти нічого не хочеш нам розповісти? – суворо звернулася до духа-юнака.

– А що ж я Вам, богине Діано, можу розказати нового. Я ж нічого не бачив і не чув. Усе зайнятий веселощами й за рікою приглядаю. А вони ж не можуть сховатися у воді, адже не вміють дихати під нею, тому я вам навряд чи стану у пригоді, – клеїть дурня.

– Ну гаразд. Мабуть, цього разу ми знов їх не вловили. Декілька патрульних залишаться тут та будуть обстежувати територію. Ходімо... нам тут робити уже нічого! – суворо, у повному спокої та впевненості у своїй майбутній перемозі, пішла, як по повітрі, та незабаром зникла богиня природи Світу Флорофаундії.

Спустошені, пригнічені істоти проводжають її поглядами страху.

Невідомо чому ж насправді місцеві жителі не розповіли богині про те, що саме ТОЙ, ХТО ГРЕБЛІ РВЕ може знати найбільше з усіх, адже він безпосередньо спілкувався з цими гостями й про це багато хто знає. Мабуть, їм просто набридло бути жертвами амбіцій богині Діани.