Розділ І. 1. Випадковості не випадкові.

Все могло статися випадково, якби не було звично.

Все було б надзвичайно буденно, якщо б Мирослав не розігнав автівку до швидкості некерованості.

Ніч, за добу перед одним із головних свят світу. Десь у центрі країни президент невпинно готує привітання для народу. Яскраві вогні гірлянди наповнюють тіло передчуттям свята. Аромат мандаринок літає в повітрі, прогнозуючи веселощі.

У машині музика грає гучно та весело, жартують радіоведучі. Підкрутив гучніше, щоб загасити почуття ненависті й образи. Пересохло в горлі. Згадав, що вдень купив пляшку води та ще якісь продукти. Через необережність так і не витягнув пакунок з автівки, а можливо це успіх, можливо, не даремно, а саме для цієї миті тут завалялися. Просунув руку, дістав із пакета. Сяк-так відкрутив бутилку. “Хоч у чомусь пощастило! – подумав пригнічено й сердито. – Та пішла вона... Ця Люба-Любов зі своїм зрадливим коханням. Нехай щастить! Успіху їй бажаю!” – гнів затуманює розум. Авто марки Ауді набирає обертів. Ніби в очікуванні перевірки сили на витривалість. Швидкість неабияк рятує у години відчаю.

Але кому потрібно таке святкування без неї?

Як добре, що вулиці нічного міста навіть у перед новорічну ніч майже пусті. Але ж як цьому не бути, якщо на годиннику майже третя? Гнів заполонив розум юнака.

“Потрібно випустити пар. І як вона тільки могла? Та ще й з ким? З цим… – аж кипить від люті. – Та я ж ладен був прихилити їй небо, а вона…? Я ж не якесь щеня, щоб зі мною так… Все скінчено… ” – поглянув на руки, які ще з пів години тому лушпарили залицяльника Люби. Щиколотки збиті до крові:

– І все ж гарно я його відгамселив? – промовив вголос. Навіть якась гордість бере, що не здався відразу та не пішов геть. Подумав про себе: “Шкода тільки, що не викинув і її зі свого будинку. Нічого… нехай до ранку пакує речі й на вихід. Ще такого не було, щоб у моєму помешканні та й мені “роги наставляли”. Зовсім здуріла дівка!”

Бажання помсти та розчарування робить свою справу. На спідометрі уже за двісті п’ятдесят, швидкість надає почуття свободи. Швидкість – це потреба часу...

Перед очима бридка сцена поцілунків його Любові, з якимось дружком, що тривалий час прикидався його другом.

Страх, неочікуваність, нога, гальма… Кермо різко крутнув. Машину розкрутило. Швидкість та підмерзлий асфальт остаточно не дали шансу втримати керування. Наїхавши на бордюр, перед тим збивши декілька сміттєвих баків, його дорогоцінну Ауді перекинуло з ніг на голову та протягнуло уже на даху. Машина зупинилася лише тобі, коли вперлася в кований забор закинутого будинку, виваливши одну із секцій. Мабуть, у цьому випадку стрес знеболив тіло.