Бувай філофобіє!

З моменту зустрічі з сестрою минуло вже близько двох тижнів. За цей час Стас добре обміркував чи потрібно йому повертатися у минуле, яке з Яриною він вже забувся як страшний сон. Він навіть взяв листок паперу аби записати усі плюси та мінуси і на превеликий жаль колонка з «плюсиком» була порожня. У його серці не було а ні крихти злості та дорікань убік батьків, там просто жила байдужість. Звідси хлопець зробив висновок, що нехай усе буде так як є зараз. Йому набагато більше хочеться жити теперішнім, ніж минулим. Стас щиро бажав матері та сестрі бути у мирі та злагоді.

Ярина не вмішувалася, адже одного разу вже намагалася помирити Стаса та матір. Але це закінчилося повним крахом, ще й до того всього дівчина зневірилась у тому, що люди можуть змінюватись на краще. Ця ситуація змусила скинути її рожеві окуляри.

Зараз був обід, дівчина акуратно виливала суміш для млинців на сковорідку і тим самим наповнила оселю ароматом лимонної цедри та апельсину. Вона вже давно обіцяла чоловікові млинців з цитрусовим джемом, але все руки ніяк не доходили. Тепер, коли маленький Даня вже навчився сидіти та гратися машинками у манежі у Ярини з’явилося трохи більше часу. Прийшла пора перевертати млинчик і тут як тут задзвонив телефон. Перед дівчиною з’явилася дилема – або засмажений млинчик, або вчасно піднята слухавка. Вона швиденько притуляє до вуха телефон, навіть не дивячись, хто телефонує.

- Привіт, - брови Ярини від здивування поповзли вверх, вона впізнала голос Кіри.

- Щось сталося? – поцікавилась Ярина.

- Ні, я просто хотіла вибачитись. Вся та ситуація була на емоціях і я знаю, що він потонув не по твоїй вині.

- Дякую, для мене справді важливо, що ти не вважаєш мене вбивцею. – в реальність Ярину повернув запах горілого, це був той самий млинчик, якому не судилося стати обідом, бо він перетворився в огарок.

- Чула, що ви переїхали з нашого міста і закрили кондитерську? – у голосі співрозмовниці лунали нотки суму, так наче дитина забулася в іншому місці свою улюблену іграшку.

- Так, це правда, ми зараз у Хмельницькому, спочатку була ідея відкрити мережу, але для цього потрібна надійна людина. – зізнається Ярина.

- То я ще можу розраховувати на твою дружбу? - Після цього запитання на обличчі Ярини промайнула полегшена посмішка.

- Звичайно, будеш мати час, бери Юрка та приїзди до нас у гості. Будинок великий, місця усім вистачить.

Дівчина справді дуже втішилася, що помирилася з Кірою, адже за короткий час її роботи у кондитерській, вони дуже здружилися.

- Дивися, це випадково не твій колега з роботи? - Тикає планшета прямо під носа Стас і дівчині доводиться відхилитися, щоб роздивитися там Ігоря.

Це були новини, колишній колега по роботі дякував Соломії та Ярині за виправний шанс стати його сину на ноги. Андрійко стояв на своїх двох ногах між Уляною та Ігорем. Хлопчик посміхався, але все одно потрібно ще проходити реабілітацію. Його коліна та поясниця були перемотані бандажами, а руками він опирався на невеличкі милиці.

- Так, справді, це мій колега із сином. Дуже шкода, що у нас в Україні не настільки розвинута медицина. Ти навіть не уявляєш, скільки вони витратили часу та грошей, щоб поставити його на ноги.

- Добре, що на його шляху з’явилася ти – добра фея. – чоловік цілує дружину в носика.

Ярина складає млинчики у трикутники в окрему тарілочку набирає цитрусовий джем, розливає у горнятка каву та запрошує чоловіка до столу.

- Знаєш, мені здається, що без цих сімейних таємниць, наше життя б не було таке насичене. - Ярина пригублює ще гарячу чашечку з кавою.

- Ти думаєш, що на цьому сімейні таємниці закінчилися? – чоловік густо намащує млинець джемом.

- Звичайно, скільки ж ще можна цих знущань, колись же має бути крапка.

Ці слова змусили млинчика важко просуватися по стравоходу, все через те, що пані Ірина посвятила його у ще одну таємницю, яка стосується вже не його, а саме Ярини. Він чудово пам’ятав, коли жінка зізналася, що Ярина та Соломія зведені сестри і у них спільний тільки батько. Хлопець знав, що цю таємницю Ярина точно не дізнається від нього. Якщо їх мати, або батько колись зважаться це розповісти, то він буде грати дурня, немов це теж чує вперше. Чесно кажучи, Стас був дуже вражений, коли дізнався цю таємницю, адже сім’я його дружини здається, на перший погляд, ідеальною і ніщо нікого би не змусило думати інакше.

Це літо було настільки спекотним, що не поїхати на море, було би великим гріхом. Хоча Ярина довго сумнівалася, чи варто вирушати в таку далеку дорогу з грудною дитиною. Вона навіть почитала декілька форумів з відгуками матусь. І все ж таки, бажання відпочити було сильнішим. Стас не був проти, так як за своє життя окрім річок та озер не бачив. Максим їхати відмовився, порівняв море з калабанею і сказав, що не хоче валятися на піску, наче сарделька на грилі. Бабуся Люда, теж сказала, що море для її 18+, вже занадто.  Пускатися в дорогу машиною, молода пара не стала, все через те, що право рулити мала тільки Ярина. Дівчина вже навчила хлопця водити, але той, все не може знайти часу отримати посвідчення водія. Вибір впав на потяг з купе класу «Люкс». На ділі це опинилося невеличка кабінка з двома полицями, столиком посередині, невеличким кондиціонером, наборами постільної білизни та двома пляшками води з написом «Укрзалізниця». Для поїздки з дитиною, це саме те, що потрібно, так як нікому не заважаєш і тобі ніхто не заважає.