Плюс один

Будинок був огороджений великим зеленим парканом з усіх сторін.  Подвір’я облаштовувалося місцем для паркування автомобіля та невеличким садочком, якому б чудово пасували садова гойдалка, гамак, та столик. Столик для того, аби раненько вийти у прохолодний світ та аристократично попивати паруючу каву з філіжанки, закусуючи тостами з дрібно нарізаним авокадо. Ярина вже бачила такі ранки. А ось там, де кущі жасмину, можна втулить маніж, де весело буде гратися Даня, коли вже добре навчиться сидіти.

Ближче до дерев, можна поставити мангал аби час від часу балувати себе овочами гриль та шашличком, замаринованим на швидку руку. Здавалося б, це ідеальне місце та місто для початку нового життя. Ярина вдихнула бузковий аромат на всі груди та зігнувши ноги всілася на зелений, гарно вирівняний стрижкою, газон.  Даня лежав на руках намотуючи матусине волосся собі на руки та час від часу боляче смикав за нього.

Бабуся Люда змусила хлопців занести її диван у найменшу кімнату, бо вона хотіла полежати, вирівнятися та відпочити від цього переїзду. Пес, до речі, вже добре себе почував та, вивчаючи нюхом територію, ганяв туди – сюди.

На те, щоб порозносити меблі, хлопці витратили майже три години. Будинок містив у собі підлогу з сірого ламінату та блідо-рожеві стіни з білосніжними стелями. На першому поверсі розміщувались ванна кімната, кухня, гостинна та кімната бабусі Люди. На другий поверх  виводили кручені сходи, тісний коридорчик містив трійку дверей. Ось і перші двері, Максим вирішив, що буде там жити, у других - Ярина та Стас облаштуються, а ось у третіх - вже буде готуватися дитяча кімната для Данила. А поки малеча буде перебувати у кімнаті з батьками, де під вікном розміщена його блакитна дерев’яна люлька.

На наступний день у воротах показалася шлюбна пара Леся та Ігнат. Це були сусіди через будинок. Вони прийшли знайомитися, бо дуже втішилися, що нарешті на вулиці з’явився хоч хтось з маленькою дитиною. Адже пара мала маленьку одно річну Меланію. Леся була високою брюнеткою, середньої статури, а чоловік - трішки нижчий за дружину, з рижим відтінком волосся.

- То ви кажете, що ось так переїхали? Просто закортіло? – округлює Леся очі, спершись на розкрите на траві покривало.

- Так, захотілося чогось нового. – підтвердила Ярина та розмістила на покривалі тарілку з фруктами.

- О, виноград, бомба як його люблю. – бере гілочку брюнетка. – А чим будете тут займатися?

- Кондитерська, ми вже купили будівлю та облаштували, тільки персонал знайти. Документи оформили онлайн. А ви чим займаєтеся?

- «Толкучка», - регоче Ігнат, а потім виправляється, - речовий Хмельницький ринок. Ми там маємо два кіоски з джинсами. З Турції самі привозимо та продаємо. Ну, продавців найняли в один кіоск, а в іншому самі по черзі.

- Тобто джинси по знижці нам будуть? – сміється Ярина перевіряючи колиску з Даниїлом, котрий на свіжому повітрі міцно спав.

- А нам кондитерка? – перепитує Ігнат.

- Слухай. Тут же поряд парк. Гайда разом гуляти з дітьми зранку і ввечері. Бо я все сама і сама… - жаліється сусідка.

- А зараз ваша дитинка де? – цікавиться Стас.

- О, вона у бабусі на селі. Таке добро, хоч виспатися можна. – бадьоро розповідає Ігнат.

-   Так, я вже й забувся коли спав цілу ніч без прокидань. – підтвердив Стас.

- А Макса у школу вже влаштували? – поцікавилася нова подруга.

- Так, адаптування пройшло на ура. Бабусі теж тут подобається, бо поруч парк, в який вона катається зранку. – відповів Стас, кидаючи фрізбі Тигру, котрий намагався злапати, але повалився з тріском у кущі.

- Вас тут ціла купа, я би так не витримав. Коли їздимо до рідні Лесі, то там їх ціла родина з трьох поколінь на свята збирається. – провадить Ігнат.

Ярина принесла ще коржиків та чай. Зараз їй стало настільки атмосферно та спокійно, як ніколи. Невже вона справді знайшла подругу, з якою буде гуляти у парку з дітьми, виходити на каву та теревенити по телефону, обговорюючи своїх чоловіків. Колись у неї була така подруга – Орися. Але після одруження та народження Свята, вона наче сказилася і спілкування у них вже зовсім не таке як колись. Орися стала відноситися до тієї категорії подруг, котрі тільки жаліються та розповідають про свої проблеми, а їм розповісти нічого. А навіть якщо Ярина починала щось розповідати кумі, то вона зовсім її не чула, і переводила стрілки «а у мене!!», тому їх розмови, котрі раніше тривали по пару годин, скоротилися до п’ятнадцяти хвилин.

Ярина відправилася з Лесею у парк, а Стас тим часом вирішив приділити час собі улюбленому і в таємниці від дружини пограти у танчики. Останнім часом, дівчата так подружилися, що двічі на день виходили гуляти у парк з колясками. Ярина дуже змінилася, повеселішала, і це страшенно радувало Стаса. Адже, щаслива дружина – спокійна нервова система у чоловіка.  Але на електронній пошті висвітилася червоненька цифра – «один». Тобто, прийшло повідомлення.

Хрещена

«Потрібно поговорити, без зайвих вух. Набереш мене, Стасику.»

Хлопець поморщив носа та ліниво потягся за телефоном, у передніх кишенях джинсів.

Обрав номер хрещеної та тицьнув на зелену трубку. Замість гудків грала якась опера, і Станіслав мимоволі почав гойдати ногою у такт. Коли хрещена  відповіла, йому довелось витратити пару секунд, аби адаптуватися.