Ще таємниць?

Ранок розпочався з шаленого серцебиття, котре змусило розплющити очі раніше будильника. Ярина тихенько сіла на край ліжка та схрестивши ноги, стисла кулаки. Чому це відбулося? Сон. Вона почала уривками згадувати його. Наснилося, що вона обіймає немовля закутане у ковдру і тікає. Біг заводить її у густий ліс, де навіть стежок не видно. А позаду біжить табун людей, усі вони тикають пальцями їй услід та обговорюють. А Ярині навіть не вистачає духу щось сказати. Єдине, що хочеться - просто втекти. І тікати туди, де ніхто не знає її і не зможе знайти. І найстрашніше - хочеться тікати з дитиною. Це сталося, вона прив’язалася до неї.

Кожного вечора вона виходила на балкон, відчиняла вікно, аби свіжий вітерець колихав штори. Закутувалась у в’язаний широкий шаль та читала книги, погладжуючи живіт. Вона відчувала цей контакт з дитиною. Коли Ярина нервувала, то малеча товкла її десь усередину, що аж хребет смикало. Коли ж дівчина була спокійна, то і дитина вела себе спокійно, час від часу пускаючи легенькі хвилі випираючи ногами або руками.

Коли це маленьке чудо довго не ворушилось, то Ярина починала нервувати. Доходило до того, що вона лягала прямо на спину та, затримавши дихання, спостерігала чи рухається її живіт. Котрий мав вже доволі габаритні розміри. Не те, що би це завдавало великого клопоту, але на великі дистанції вона вже не могла ходити. У туалет по маленькому приходилося бігати дуже часто і швидко, бо терпіти було важко. Ночами теж доводилося прокидатися заради туалету. А ще до вечора опухали стопи та пальці рук, тому всі каблучки довелося скинути, бо дуже сильно врізалися. Вже частіше і частіше доводилось просити Стаса, аби той розтирав поясницю, кістки якої стріляли у прямому сенсі. Тигр у свою чергу, майже завжди намагався сісти біля Ярини та клав голову на коліна, або ж втикався носом у живіт і смішно сопів. Догляд за собакою повністю ліг на плечі хлопців.

До сказу доводили перевірки, кожного тижня вже вимагали аналізи, вимірювання живота, ваги та слухання серцебиття. Також проходила ще КТГ, це коли слухають серце дитини. Ярина сідала на стільчик, у руки їй давали кнопку, аби та клацала, коли відчувала рухи дитини. Другий датчик був прикріплений за допомогою поясу до живота. Останнє КТГ показало не надто хороший результат, але лікар сказав, що це через те, що дитині там тісно, і зовсім скоро вона вже буде проситися на світ.

 Дівчина опершись руками о постіль підняла своє тіло, та попрямувала на кухню. Її душа бажала фруктового салату, заправленого йогуртом з медом. Отже, і всі останні теж повинні таке їсти. Бабусю Стаса все ж таки вдалося забрати з будинку для пристарілих, але опікунство за нею взяла Ярина. Так як Стас, вже оформив опікунство над Максимом. З бабусею було трішки складніше, але добре, що Ярина працювала в журналі та мала багато зав’язків. Пані Людмилу поселили на квартирі Стаса. Найняли дві доглядальниці, аби ті працювали тиждень через тиждень. Хлопці кожного дня приїздили до бабусі, інколи забирали у квартиру до Ярини. Максим потоваришував з бабусею та із захопленням слухав її історії про життя у Радянському Союзі, тому часто залишався у неї ночувати. Людмила зізнавалася, що дуже сумує за будинком у селі, але чудово розуміє, що маючи фізичні вади – життя у селі їй не світить. Декілька разів згадувала про свою доньку, Інну. Ярина зізналася, шо намагалася віддати її на реабілітацію, але з цього нічого не вийшло.

- Дуже важко, мати одну доньку, і не мати з нею ніякого зв’язку. – зітхає старенька. – Нехай Бог вам допоможе, щоб ваша дитинка була здорова, а саме головне мудра.

- Скажіть, а ваш чоловік. Що з ним? – Ярина обіймає долонями животик котрий почав різко кам’яніти. Таке траплялося останнім часом дуже часто, але лікарі заспокоювали, що це норма.

- О, той помер від раку шлунку, ще коли Інні було років десять. Так і більше нікого я не хотіла. Все господарювала. Переживала, щоб коза і корова багато молока давали, щоб свині м’ясні були. А ось доньку не змогла виховати. Яринко, ніколи би не подумала, що в мене ось така старість буде. – вона видає нервовий сміх, котрий змінюється на важке зітхання.

- Я приготувала фруктовий салат. Доки хлопці сплять, пропоную вам поласувати. – з посмішкою дівчина наповнює тарілки.

- О, я так люблю фрукти і ягоди. Колись дуже багато випікала різних пирогів за начинками… - промовляє бабуся та запихає у рота шматочки персика.

- Доглядальниця прийде по Вас після обіду. Фрукти і ягоди є, борошно теж. Тому, якщо маєте бажання, можете щось спекти. Я вам допоможу. – дівчина підсуває ногою миску з молоком до Тигра, котрий теж прокинувся снідати.

- Справді? – Людмила так зраділа, здавалося якби не візок, вона би одразу підірвалася з місця та відправилася ладнати.

- У двері хтось дзвонить! – Ярина підривається з ліжка та починає трясти хлопця.

- Режим. Ти мені збиваєш режим. – бубнить у подушку Стас.

- У двері хтось дзвонить! Четверта ночі! Стасе! – дівчина стягує покривало.

- Справді… - він чеше потилицю та позіхає. Піднявшись потягується, одягається, чим дуже дратує Ярину.

- Швидше можеш?

- Йду.

- Ярино! – У дівчини від страху почали тремтіти коліна та цокати зуби. У голові крутилося повно думок, що це злодії, і як вона має зараз з ними впоратися? Товкти їх сковорідками по потилиці як у кіно? Чи репетувати, аби сусіди почули?

- Мамка приїхала! – кричить хлопець.