День "ікс" 

- Коротше, ми придумали з Кірою, будемо ще продавати конфітюр. Скуштуй. Скажи, що відчуваєш! Бігом! – Ярина втиснула хлопцю у руки маленьку скляну баночку з чайною ложечкою. Стас набрав суміш на кінчик ложки і обережно почав жувати.

- Це що, варення з малини? – скривився білобрисий.

- Це конфітюр! З малини та м’яти!

- А чим воно від варення відрізняється, тим що там м’ята? – морщиться хлопець і одразу ж отримує стусана у лоба.

- Ти…нічогісінько не розумієш! – Ярина вириває баночку та ображено йде до Макса.

- Максе, спробуй. – тикає вона йому ложку у рот. Хлопчик все швиденько пережовує та пожимає плечима.

- Нормально. Трішки незвично. Але їсти можна. Булка є, аби намастити?

-Ось, Максу, подобається. – тріумфально заявила Ярина.

Лютий підходив до свого завершення і Ярина погладшала ще на два кілограми. Її живіт почав вже стрімко рости. До вечора відчувалася тягуча біль у поясниці та у стопах. Все частіше і частіше паморочилось у голові. Апетит покращився, Ярина вже їла не три рази у день, а як мінімум п’ять або ж навіть шість. Добре, що у дівчини було багато одягу овер сайз. Довелося купити тільки штани з резинкою на талії, бо ні одні не хотіли сходитися на округлому животику.

Соломія все частіше і частіше писала повідомлення але відповіді на них не отримувала. Вона жила закордоном зовсім не вибиваючись з колії шоу бізнесу, а ще носила накладку живота та давала інтерв’ю, з розповідями про вагітність. Батько ж у свою чергу, був поряд з Соломією, майже не спілкувався з Ярино. Натомість, мати постійно підтримувала зв'язок. Ірина пообіцяла, що ближче до родів приїде аби допомогти.

Дівчина була слухняною вагітною, тому жодного разу не пропускала здачу аналізів та планових оглядів у гінеколога. На останньому УЗД ніяких відхилень не виявили, але стать дитини було важко побачити, бо були схрещені ніжки. Наступна планова перевірка ультразвуком, мала би припасти на тридцять перший тиждень вагітності, якби не одне але.

Це але наступило ближче до вечора. Тягучий біль розходився низом живота так сильно, що було важко ходити. Такого раніше не було, тому дівчина почала сильно хвилюватися.

- Визвемо швидку, або звернемося до лікарки у якої ти на обліку. – взявши за руки Ярину просив хлопець.

- Ні. Можливо краще звернемося на УЗД у приватну клініку? Я не хочу у ту клініку. Кожного разу кули я туди заходжу, у мене перед очима ситуація, з обманом Соломії і з тим…заплідненням. 

Хлопець вирішив з Яриною не сперечатись. І через годину було вільне місце поблизу у клініці. Брати своє авто Ярина не ризикувала, а хлопець водійського посвідчення не мав. Тому, довелося викликати таксі. Водій доправив їх у потрібне місце тільки через сорок хвилин, бо дороги усі у пробках.

- Ви записані? – з усмішкою запитує дівчина на рецепції.

- Так, УЗД вагітної. – повідомляє Стас, поки Ярина намагається запхнути свої ноги у бахіли.

- Скринінг плановий?

- Тягучий біль внизу живота, хочемо перевірити. – морщить лоба, бо зовсім не розуміється у термінах.

- Ага, зрозуміло. Перевірити хочете. – вона щось клацає на клавіатурі та вказує пальцем на двері з номером «1». – Проходьте. Ви, татку, теж можете пройти.

- Так, біль внизу живота. Виділень немає. – констатує лікар та водить датчиком по животі. – Ваша мадам знаходиться вже ногами донизу. Тому, скоріше за все, вона вас просто гамселить або ж впирається сильно. Плацента відповідає терміну. Води у нормальній кількості. Обвита пуповиною ручка, але це не страшно.

- Ви сказали «мадам»?- піднімає голову дівчина, намагаючись розгледіти на екрані хоча би щось. 

- О, так. У вас дівчинка. – дає паперовий рушничок Ярині. – Бажано аби через два тижні ви вже відвідували КТГ, це коли слухають серцебиття плоду та фіксують його рухи. У вас якраз буде двадцять восьмий тиждень, тому, вже можна.

Всю дорогу додому Ярина намагалася подавити в собі почуття апатії. Справді, руки опускалися, думки про те, що доведеться віддавати дитину, ставали все дедалі нестерпнішими. Тепер, дізнавшись, що це дівчинка, у думках мимоволі крутилися варіанти імен. І це доводило до божевілля. Ярина помічала, що хлопець теж після УЗД був засмучений, він час від часу важко зітхав. Всю дорогу вони зовсім не говорили, лише час від часу їх сумні погляди, і такі ж посмішки, перетиналися.

- Що там, все добре? – поцікавився Макс, котрий кидав м’яч Тигру, а той приносив.

- Так, сказали, що буде дівчинка. – відповідає Ярина спершись на стіну, вона знімає з себе черевики.

- А де Стас?

- Відправила його у магазин. Продукти нехай купить. – роздягнувшись, вона безсило падає у крісло на кухні.

- Ярино, я тут хотів тебе запитати…дещо. – хлопчик ніяково запитує, хитаючись з п’яти на носок.

- Це буде наша таємна розмова? – піднімає дівчина брову.

- Так. Мені Стас ніколи не розповідав, що сталося з батьками. Він сказав, аби я вважав їх мертвими. Це брехня, правда?

Ярина стомлено закриває очі та зітхає. До такого питання вона зовсім не була готова. І не розуміла, як краще вчинити. Тримати все у таємниці? Чи все таки розповісти правду? Адже він повинен знати, справжню причину. Але, з іншого боку, ніхто не знає, як Макс на це відреагує.