Прорив почуттів

Новорічні свята закінчилися, і Ярина спокійно видихнула. Адже кожного року, вона на Різдво має відвідати своїх батьків, які живуть у селі. Саме 6 січня, вся сім’я повинна бути разом, навіть сестра з чоловіком завжди приїздить. Але, цього разу, Соломія та Джордж відвідали Україну всього на один день, бо брали участь в благодійному показі моди. На столі обов’язково горить церковна свічка, та дванадцять страв: кутя, голубці, мамалига, тушкована капуста, вареники з картоплею та капустою,  запечена картопля, тушкована квасоля, овочевий салат, борщ, запечена риба та узвар. Вечеряти всі сідають, коли засіяє перша зіронька, перед тим читають стоячи молитву, та вітають «Христос рождається», а у відповідь «Славімо його». Ближче до ночі, вже ходять колядники, та співають. Ми завжди їх впускали, вислуховували колядки, та підспівували. А у подяку, мама завжди готувала дрібні гроші та пакунок з солодощами.

  Потім, на наступний день, вона вирушає до Закарпаття, бо там живе її хрещена матуся з чоловіком, і їздити до них – це традиція, яка ще жодного року не порушується. Ярина у хрещеної мами Раїси знаходиться цілий день, вони разом ходять всією вулицею та колядують, а зібрані гроші віддають на потреби церкви. Мама Раїса, завжди тримає національний український костюм для Ярини, який вона має одягнути на колядування. Потім, колядники сідають за свій стіл, де теж дванадцять страв, але хрещена обов’язково готувала бобальки, це такі кульки з тіста, які политі медом з маком, та картопляники з грибами. Цей день завжди проходить швидко, весело та невимушено.

9 січня, Яринка відправляється до хрещеного батька, з яким усе простіше. Зустріч обходиться лише декількома годинами за столом. Дружина хрещеного, завжди напихає повні торби м’яса, так як вони розводять курей, свиней та качок на продаж. Тато Даниїл, позбавляє похресницю від купівлі м’яса, що дуже гарно заощаджує витрати. 

Потім ще є Старий Новий рік – це щедрий вечір, і Ярина повинна відвідати татових батьків. Вони теж живуть у селі, з тіткою Ніною. Ніна -  це рідна сестра батька Ярини. Коли її батьки стали старими та потребували допомоги, вона переїхала до них жити. Своєї сім’ї тітка не мала, бо не могла народити, тому все своє життя вона присвятила написанню детективів, які охоче купують навіть закордоном. Бабуся як найстарша готувала «щедру» кутю, в яку насипала побільше різних горіхів, цукатів, ізюму, чорносливу, меду. Тітка пекла різні види пирогів, та смажила млинці. Як би не було прикро, але зараз мало хто шанує традиції, але сім’я Ярини дуже цінує та поважає свою національну культуру. А зранку, дівчина після того як дочекається посівальників, і після запальних щедрівок, відправляється додому.

Тигр, весь цей час їздив з Яриною, тому теж не на жарт виснажився, і цілий день спав, навіть їсти не хотів, дівчина вже думала, що собака захворів. Але, ближче до вечора звір ожив та ганявся за своїм хвостом. Дівчина робила вже перші успіхи на шляху до самовдосконалення, схудла на три кілограми, та старалася не пропускати ранні пробіжки, а потім вдома ще качала прес та віджималася від підлоги. Якби не Тигр, вона би взагалі окрім роботи, більше нікуди б і не ходила, він справді їй дуже допомагає.  А ще, Ярина вирішила, що буде відбілювати зуби в домашніх умовах, тому два рази на тиждень, чистила зуби содою з лимонним соком.

Ярині вже було двадцять п’ять років, і найскладніше у ці свята, було відповідати на питання: «чому приїхала без нареченого?», тому що його немає. Дівчина була настільки зациклена на тому, аби зробити кар’єру, що мрії про сімейне життя, просто блокувала. Інколи, в голові проривалися думки, про кохання, яке показують по телевізору, та пишуть у книгах. Але це все перекривала стіна, яку Ярина збудувала сама, аби оборонятися, від того, що робить боляче.

Чи кохала вона? Так. Коли їй виповнилося шістнадцять, дівчина поїхала підзаробити вожатою у таборі, де і познайомилася з Марком. Саме у цей період, коли її батьки відправились до бабусі з дідусем, вона і зустріла своє перше кохання. Марк, теж був вожатим у другої групи дітей. Вечорами, коли діти вже спали, вожаті палили велике багаття, смажили зефір та ковбаски. Марк, грав на гітарі, а всі інші горлали пісні. Коли лунала пісня про кохання, він завжди ставав на одне коліно перед Яриною, та співав саме їй. Дівчина дуже довго закривала очі на шоколадки, та вирвані свіжі квіти, які завжди були на її підвіконні. Але одного вечора, Марк нібито запросив усіх кататися на яхті, це було сплановане побачення. Хлопець домовився з капітаном, і той погодився покатати їх пізнім вечором. Ярина здалася, і теж призналася, що їх симпатія спільна. Вони довго говорили один з одним, розповідали різні дрібниці, ділилися планами на майбутнє. Марк був дуже заводний хлопець, один з тих, про яких казали «За ним будуть золоті верби рости». Але попри це усе, він був щирий, справжній і прямолінійний. У цей вечір, їй здалося, що вона знайшла його – справжнє кохання. Ярина чітко пам’ятає, як він з захватом показав на дельфінів,  і сказавши, що плаває з народження -пірнув. Ярина, до цих пір пам’ятає цю паніку, адже на дворі ніч, темно, яхта орендована на двох, лише два капітани, та один кухар. Марк почав зникати у воді на її очах, стрибати за ним не було сенсу, адже та плавати не вміє. Кричавши не своїм голосом, вона все таки прикликала на допомогу працівників, які одразу ж пірнули слідом.

Тіло Марка знайшли на наступний ранок. Після цього дівчина пішла з табору та довгий час відвідувала психотерапевта, який намагався їй втовкти голову, що вона не причетна до його смерті. Але Ярина знала, що якби, вона з ним не познайомилася, або ж просто не крутила так довго носом, такого би не сталося. Майже десять років, їй не сняться сни, тільки один, де тоне Марк, і вона нічого з цим не може зробити. Перші роки дівчина прокидалася з криком, та глибоко ридала. На даний момент, вона дала слово, що більше ніхто через неї не помре, та не постраждає. Вона повністю закрила себе від будь яких стосунків з хлопцями.