Глава 30-1

— Заткнись, придурку, — люто зиркнув на нього Тимур. Ворон мовчав. — Діно, послухай...

— Та хай знає, — Плаский всівся на диван, — вчора тільки поховали. Пам'ятник поставили — во! — він підняв руку вгору.

Дінка тільки зараз зрозуміла, що означає вираз «земля пішла з-під ніг», однак вона не пішла, просто зникла під ногами підлога, а тіло стало зовсім невагомим. І всередині все зникло, заповнилося незнайомою, дзвінкою порожнечею. Світ навколо раптом зробився занадто контрастним, як на якісній фотоплівці, і почав стрімко обертатися, повітря катастрофічно не вистачало, вона спробувала вдихнути і не змогла.

І поки судорожно хрипіла, крізь сріблясті блискітки побачила, як відчинилися двері і в хол увійшов Домін.

— Я сказав, що тебе грохнули, Горець, — як в тумані долинув голос Плаского.

— Якого біса! — Домін кинувся до Дінки, схопив її за плечі і трусонув. Вона вдихнула зі схлипом і закрила обличчя, з силою вдавлюючи долоні, щоб вгамувати цей сріблястий рій.

— Я тебе вб’ю, — це були єдині пристойні слова Максима, далі він спілкувався з Пласким виключно матом, при цьому міцно тримаючи її за плечі, але Дінка все одно чула, як крізь вату, тому їй було все одно.

— Так ви сравді задовбали обидва, — виправдовувався Плаский, — а чого вона повірила? Хто ж пам'ятники відразу ставить? Через рік зазвичай ставлять, земля встоятися повинна. Лялько, я ж тебе розвів! Він за нами слідом йшов!

— Я тобі Статую Свободи на могилу поставлю і дня чекати не буду, — Максим нахилився до Дінки і накрив її долоні своїми. — Діно, подивися на мене. Чуєш? Прибери руки і подивися на мене, — голос звучав вимогливо і наполегливо, вона відняла долоні, подивилась йому в очі і побачила таку ж напружену суміш страху і очікування, як і в ту жахливу ніч, коли вони бачилися востаннє.

  І тоді Дінка обняла його шию, втиснулася в широкі груди і запитала ледь чутно:

— Де ти був?

Її губи торкалися шиї там, де починався виріз футболки і вона квапливо вдихала запах його шкіри, тільки тепер розуміючи як неможливо довго і виснажливо сумувала за ним. Максим зразу ж перестав матюкати Плаского, обхопив її, стискаючи і зариваючись обличчям у волосся. Шпилька тріснула і відлетіла до стінки.

— Я від’їжджав, мене не було в місті, — він теж намагався непомітно торкнутися її губами.

— Чому ти не сказав? І перестав дзвонити. Це ж ти дзвонив?

— Звичайно я, — він узяв її обличчя в долоні, жадібно розглядаючи. — Хіба я можу тобі розповідати, куди я їду? Зазвичай таке говорять дружинам, дівчатам. А ти ніяк не хочеш бути моєю дівчиною.

— Я буду твоєю дівчиною, — швидко сказала Дінка, знову ховаючи обличчя у нього на грудях. Його руки напружилися, обіймаючи, голос став вкрадливим і ласкавим.

— Так, вже добре. Але моя дівчина не повинна працювати в казино.

— Я не буду працювати в казино.

— Ти будеш ходити в університет і зустрічатися з подружками. І все. Ніякої роботи. І ти будеш брати в мене гроші, так? — він говорив так само крадькома, ніби гіпнотизував, але їй було взагалі не важливо, що він говорить. Вона давно була з усім згодна. Важливо було те, що вони намагалися вряди-годи хоч якось порозумітися.

— Поїхали, я тебе відвезу, — Макс обережно відсунув її від себе.

— Я перевдягнусь, — Дінка, наче зомбі, рушила до стафф-руму.

— Діно, — гукнув її Домін. Вона обернулася. Він посміхнувся, але посмішка здалася вимученою. — Тільки не втікай через витяжку в барі!

Вона цілком серйозно кивнула. Картинка перед очима продовжувала здаватися нереальною, змащеною по краях і дуже чіткою посередині. Переодяглася на автоматі, запхнула форму в пакет і вийшла в зал. Там Олексій лаявся з Доміним.

— А кого я поставлю сьогодні за стіл, Максе? Нехай допрацює, поки хлопці з відпустки не вийдуть.

— Сам ставай. Про Діну забудь. Ти так швидко, розумниця, — Максим притягнув її до себе, відбираючи пакет з формою. — Йдемо.

Дінка не дивилася на Олексія, вона взагалі ні на кого не дивилася, хіба що обпалюючого погляду Тимура неможливо було не помітити, але зараз її це теж не хвилювало. Неначе обрубали канати, що зв'язують її з минулим життям, і в новому житті тепер був один єдиний чоловік.

На порозі Домін кинув, ні до кого не звертаючись:

— Я зараз відвезу Діну і повернуся. Чекайте тут.

Вони вийшли з «Роялю». Перед тим, як посадити Дінку в машину, Макс втримав її за руку.

— Діно, я ні при чому. Це Плаский дебіл, з Вороном разом хотіли тебе розіграти, я говорив, щоб не намагалися навіть, що бошки повідбиваю, я дзеркало в машині поправляв. Можу справді повідбивати, хочеш?

— Не треба, Максим, — Дінка замотала головою. Це, звичайно, жарт, але досить було згадати уширо маваші, щоб жарт набув досить зловісного відтінку.

Макс посміхнувся, засунув руку в задню кишеню джинсів і дістав кілька гумок для грошей.

— Вже боявся, що не знадобляться.

Дінка забрала гумки і сіла на переднє сидіння кросовера, Максим зачинив двері і швидко скочив за кермо, окинувши її уважним поглядом, особливо затримавшись на ногах. Він що, на повному серйозі вважає, що вона може вискочити з машини і втекти, просто так? Схоже на те.