Розділ III. Під наглядом Альп

Ферро не поспішав діставати листа з конверта. Його увагу прикували засніжені Альпи, куди він спрямував свій погляд. Раптово перед його очима виникла картина спогадів….

Фортеця Казале-Монфератто. Французькі війська прорвали оборону і штурмували добре укріплені мури. Керував діями савойських військ особисто Герцог Карл «Великий». Його охорона була вщент розбита, подекуди лічені аркебузири давали відсіч ворогові. Але цього було недостатньо

Французький стрілець взяв на приціл Герцога та збирався здійснити постріл. Ферро це помітив і, зарубавши свого противника, кинувся до Карла…. Постріл! Герцог обернувся і побачив перед собою картину : Едріан де Сассенаж лежав біля його ніг, поранений в плече. Ледь усвідомивши, що сталось, Карл крикнув

– Медика! Терміново медика!….

Знявши з себе рукавички, Герцог швидко скинув обладунки і руками затиснув плече Едріану, щоб той не стік кровʼю….

Ферро перевів свій погляд на браму Садиби і побачив картину, як Арман відчайдушно жестикулював руками і щось доводив своєму співрозмовнику. Це викликало посмішку на обличчі власника Cascina del Corvo і він продовжив споглядати листа, якого дістав з конверту. Проте його знову заполонили спогади….

Шатро Герцога. Стояла противна дощова погода. Декілька свічок всередині не дозволяли мороку поглинути все навколо. Едріан де Сассенаж та ще двійко вояків, брудні та промокші до нитки, стояли перед Карлом, який лютував та не знаходив собі місця.

– Як накажете це розуміти? Ви хоча б усвідомлюєте, що ви наробили!? Наше положення і так не найкраще, а тут ще й цього обірванця притягнули в моє шатро…

Посеред намету сидів хтось із французів, якого савойці звʼязали і притягнули особисто на аудієнцію до Герцога. В роті у нього була ганчірка, щоб той не кричав дорогою, а руки були обплетені мотузкою настільки сильно, що розвʼязати їх було б цілою дилемою.

– Месір, це племінник самого генерала Шарля де Крекі, Гастон де Крекі власною персон… , – намагався пояснити Едріан

– Що? – злісно перебив Герцог. – Гастон ?

Карл кинувся до полоненого і, під світлом свічки, підняв тому підборіддя. Дійсно, перед ним сидів Гастон де Крекі. Лють на обличчі Герцога змінилась на здивування. Цього моменту він не міг підібрати слова.

– Герцогу! Батьку! – звернувся один з вояків до Карла. – Дану операцію запропонував мені особисто сеньйор де Сассенаж…. І я погодився разом з ним брати участь в цьому.

До очільника Савойського дому звернувся не хто інший, як Віктор-Амадей I. Його спокійний баритон знизив напругу, яка була в повітрі цього вечора.

– Мій герцогу! Ось цей покидьок (Віктор тицяє пальцем на полоненого) особисто брав участь у штурмі нашої фортеці Казале та віддавав наказ будь що вбити Вашу Світлість. Ви не забули, як сеньйор де Сассенаж врятував Вас того дня? Я не міг заборонити йому здійснити акт помсти, яка чудово зіграє на нашу користь

– Продовжуй , – більш спокійним тоном відреагував Карл

– Нехай сеньйор де Сассенаж розповість Вашій Світлості свій задум!

Віктор спрямував свій погляд на Едріана і подав йому знак, щоб той розповів про задум. Ферро зняв шолом з голови, витер спітніле чоло і ступив декілька кроків вперед

– Герцогу! Як Ви вже знаєте, перед Вами на стільці своєї долі очікує Гастон де Крекі, племінник французького генерала Шарля де Крекі. Він як ніхто інший обізнаний в кількості військ та їх розташуванні, що дозволить нам суттєво покращити нашу позицію на полі бою. Ми можемо його відправити до Бога на сповідь після допитів, якщо накажете. – Ферро витримав паузу. – Або запропонуємо його обміняти на десяток наших полонених та поставимо вигідні нам умови на перемовинах. Генерал де Крекі обожнює цього зухвальця і неодмінно погодиться на наші пропозиції. Він не дозволить, щоб з Гастоном щось трапилось

В наметі запанувала тиша. Карл спрямував свій погляд на Едріана, якого важко було впізнати під слоєм грязюки, на Віктора, котрий тримав впевнену поставу, і на ще одного вояка, який стояв позаду всіх. Ним був Деметріо Барберо

– Хм. Навіть так?…. Що ж, це до біса непогана ідея, сеньйоре де Сассенаж! Впевнений, що це саме той козир, якого Савойський дім розіграє якнайкраще! Готуйте посланців до французького табору. Змусимо цих невігласів грати за нашими правилами

Вікторе! Негайно приведи себе до ладу і прослідкуй, щоб сеньйори також мали вигляд, який подобає кращим воїнам Пʼємонту.

Едріан долонею витер лоба та перевів подих. Війна ще не скоро дозволить йому звільнитись від її пут. Спогади, що заполонили його думки, змушують проживати миттєвості бойових баталій знову та знову

З третьої спроби він таки зосередився на листі та прийнявся його читати

«До уваги месьє Едріана Ферранте, господаря Cascina del Corvo

Мій друже

Повідомляю тобі, що справа щодо придбання жеребця Венто просувається успішно.

Учора я мав розмову з його теперішнім власником. Після нетривалих перемовин він погодився на умови, які ми обговорювали раніше. Залишається лише оформити остаточний договір купівлі та засвідчити його належними печатками.

Якщо не виникне жодних несподіваних обставин, то вже за кілька днів Венто стане твоєю законною власністю не лише на словах, а й за правом.

До того часу раджу не поспішати з остаточним розрахунком. Декілька формальностей усе ще потребують моєї особистої уваги.

Сподіваюся незабаром навідатися до Cascina del Corvo, адже ми давно не сиділи за одним столом за грою в шахи та келихом бренді.

З незмінною повагою та дружбою,

Романо Полано, нотаріус Б'єлли.

P.S. Передай Арманові, щоб не дивився на мене тим суворим поглядом, коли я знову запізнюся на вечерю. Нотаріуси також інколи працюють довше, ніж годинник дозволяє.»

Ферро намагався вникати у зміст написаного листа, але новий спогад повністю заволодів його увагою….