Фензин. Мара
Епілог
Наступного дня Оксана прийшла на роботу раніше за всіх. Вона була сильно розлючена тим фактом, що слідом за Петром у лікарню, з дивним діагнозом, потрапив і Олександр.
- «Нервові розлади»… «Поганий сон»… Ну ніхто не хоче працювати. Ще й замок у вхідних дверях почав постійно заклинювати. Двері самі замикаються, - бубоніла вона сама собі під ніс, дістаючи чорну ляльку мотанку з посилки яка так і залишилась стояти на письмовому столі Олександра. Її здивувало, що вона знову опинилася в коропці, оскільки дівчина пам’ятала, що вчора бачила цю ляльку у смітнику. Вона взяла чорний папірець та прочитала дурнуватого, як вона вважала, вірша вголос. Щось чорне, схоже на пісок, посипалось з мотанки та брудною плямою в’їлося у шкіру Оксани. Дівчина миттєво жбурнула ляльку у смітник від якої пішов легкий димок та почала завзято витирати пляму з руки. А далі… у приміщенні пролунав дзвінкий моторошний жіночий сміх за яким почувся скрегіт замка вхідних дверей.
#767 в Містика/Жахи
#3317 в Фентезі
Відредаговано: 18.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
