Жінка має народити стільки дітей, скільки потягне сама, не сподіваючись на їхнього батька

Кілька років тому подруга, старша і досвідченіша за мене, сказала фразу, що обурила мене до глибини душі: "Дитина потрібна чоловікові доти, поки йому потрібна жінка. Після розлучення діти йому не потрібні". Я намагалася сперечатися, що це не так, що чоловік любить свою дитину незалежно від взаємин з її матір'ю. Але виявилося, вона таки мала рацію. А я - ні.

На читацьких платформах багато каналів, присвячених сім'ї, розлученню та проблемам, пов'язаних із цим непростим та важким рішенням. Відповідно, під кожним постом розгоряються справжні баталії між чоловіками та жінками щодо того, які взаємини будувати далі з дитиною батькові. Виявилося, в словах подруги було раціональне зерно, чоловіки в основному обурювалися, що "сучасні античоловічі закони" змушують їх платити гроші на утримання їхньої власної дитини! Це обурливо! Нехай колишня сама займається своєю дитиною, їй до них справи більше немає, це її проблеми.

Щоб не бути голослівною, пропоную вашій увазі парочку коментарів від чоловіків, їх ставлення до дітей, колишньої дружини та ситуації в цілому:

"Розумні чоловіки, маючи квартиру і не маючи шкідливих звичок, змінюють жінок кожні 3-4 роки на молодшу і в РАГС ні ногою! Хороша, робота, тренажерка, + хобі ..., міцне красиве жіноче тіло в ліжку - що ще треба? ! А хрня про "... ніхто в старості склянки води не подасть ..." - це аргумент для тупих @ленів ..."

"Чоловік живе тільки з жінкою. Стала не потрібна жінка, не потрібна і дитина. Грубо, але це правда..."

"А що баби настільки тупі що з якоїсь статі взяли що батьки після того як баба видавить його з родини, будуть за дитину триматься? вирішили що будуть потрібні колишньому чоловікові зі своєю дитиною?.»

Деякі чоловіки йдуть ще далі - вимагають від жінки "спадкоємця" (спадкоємця чого питається?), в буквальному сенсі погрожуючи розлученням, але як тільки дружина піддається на вмовляння, навіть всупереч своїм планам і потребам, ганебно збігають в закат.

Нижче наведено приклади подібної чоловічої поведінки з коментарів:

"Подругу чоловік умовляв народити, розчулювався діткам, пролікували вони якісь дрібні болячки. Завагітніла. Він пішов. Виявляється, вагітних нудить, вони гладшають і це некрасиво. Розлучення було брудним. Знайшов іншу, проспівав їй ту ж пісню. Токсикозу у неї не було, певний час вона не гладшала і він голосив, що ось зразок - вміє народжувати))) Народилася дитина. Пішов знову.»

"Мою знайому чоловік змушував взяти дитину з дитбудинку. При тому, що у неї був свій від першого шлюбу. У чоловіка теж був свій від перших стосунків і він платив аліменти. Вони взяли малюка (під загрозою розлучення). Вона пішла на те, що цього малюка вони усиновили, а через рік чоловік її покинув, сказав, що помилився, і це не те, чого він хотів. Виявилося, що першу дружину він теж покинув відразу після пологів.»

Висновки робити вам. Може недаремно в народі побутує думка, що жінці потрібно народжувати стільки дітей, скільки вона зможе виростити сама, не сподіваючись на підтримку батька. Тому що біологічний батько в будь-який момент може спокійно спакувати валізи і піти в закат, а їй подітися з цього підводного човна нікуди. Що стоїть за такою думкою? Недовіра до чоловіка, як до здатного брати відповідальність за свої вчинки та за тих, хто від нього залежить – за власне потомство? Ставлення до чоловіка як до звичайного носія насіння, а не як до рівноцінного партнера у вихованні дітей?

Тоді чому деякі чоловіки словами та діями підтверджують, що ставитися до них як до зрілих надійних особистостей не варто, що поважати їх нема за що, а потім самі ж на це ображаються?

Я не страждаю на мізандрію, навпаки, чоловіки мені подобаються. Однак, погодьтеся, не кожна людина, народжена не жінкою, являється Чоловіком.

З повагою, ваша Ріна Март. Не забудьте тицьнути кнопку «Підписатися»