Глава 3: Мітла, що потребує психолога

Головна Відьма дивилася на мене так, ніби я — найгірший варіант невдалого закляття. Щоб врятувати свою репутацію (і не опинитися в ув’язненні в підвалі з жабами), мені терміново треба було стати корисною.

​— Казан! — вигукнула я, зробивши вигляд, що мене осінило. — Я його відремонтую! У мене є спеціальний «Клей Доброти»!

​Я почала ритися в сумці. Руки трусилися. Звісно, я не знайшла клею. Зате знайшла флакон, на якому було написано «Магія тяжіння». «Тяжіння — це те саме, що з’єднання, правда?» — подумала я, поки мозок панічно шукав вихід. Я хлюпнула вмістом на уламки казана.

​Замість того, щоб склеїтися, казан… заговорив. Тонким, писклявим голосом він почав співати оперні арії. А потім, побачивши поряд мітлу Грізельди, казан раптово «закохався». Вони почали обійматися (наскільки це можливо для металу і дерева), і тепер по площі гасала не тільки танцююча відьма, а й казан, який ніжно цілував мітлу.

​— Алісо... — прошипіла Головна Відьма, — ти що, щойно «одружила» мій кухонний інвентар?

​— Це... це концептуальне мистецтво! — випалила я, відчуваючи, як вуха стають кольору стиглого помідора. — Ви ж самі казали, що країні бракує нових емоцій. Ось! Тепер у нас є любовна драма в режимі реального часу.

​Відьма Грізельда, яка досі танцювала, підлетіла до нас, підхопила свою закохану мітлу і з острахом подивилася на мене:

— Алісо, скажи, що це пройде. Мій інвентар має прибирати будинок, а не писати вірші про вічне кохання!

​Я подивилася на цей цирк: вельфи в екстазі, казан співає арію, відьми намагаються впіймати закохану мітлу. Мені знову відчайдушно захотілося провалитися крізь землю — хоча б у кротову нору, де немає магії, немає казанів і, головне, немає мене.

​— Я все виправлю! — пообіцяла я, хоча сама розуміла: наступним кроком буде або повний колапс, або вигнання з Країни Дружби.

​Я дістала з кишені останній флакон. Етикетка була стерта, але пахло від нього... фіалками та проблемами.