Глава 16

Поки Дерік сушив голову, розмірковуючи над побаченим у лісі, ще один учасник змови отримував від життя весь набір насолод. Філіпп і уявити не міг, що настільки вживеться в роль герцога Боуді! Йому подобалося абсолютно все: будинок, їжа, стайня і дружина, що дісталася “у спадок”. Катріна була сама чарівність – не надто розумна для справжніх інтриг, але досить самолюбива, щоб прийняти вигідні правила гри. Цю ідилію не хотілося порушувати, але в історію було вплутано дуже багато, і незабаром Алехандро довелося з'явитися до сина, щоб трохи охолодити його запал.

- Ти дуже рано розслабився, ми тільки на початку шляху, раджу про це не забувати! Зачарувати гарну даму – це у тебе в крові, подумай, що ти будеш робити із сестрою, яка сидить на троні, і з матір'ю, я вже не кажу про Едвіна! 

-А що з моїм братом? Йому, як я зрозумів, нічого не загрожує, ви ж не збираєтеся і справді ув'язнити його? – посмішка зійшла з лиця Філіппа.

- Якщо тільки він не викине якийсь фортель, – стурбований віконт походжав бібліотекою в задумі. - Зараз треба зробити так, щоб твоя матінка не приїхала в гості. Її обдурити не вийде, а це може нам завадити! Хто тільки тебе надоумив влаштувати це свято? Хрестини лише через півтора місяці, за цей час ми всі встигли б! 

- Як, батьку? Ви ж не вірите, що моя матінка змириться зі втратою Едвіна за місяць чи через рік? Вона хоча б знає про моє існування?

- Ні і поки що не повинна знати! 

Філіп схопився і його обличчя перекосила гримаса болю – в цей момент він і справді став схожим на Едвіна. 

- Багато ж ви хочете: нічого не питай, роби, як я говорю! Я давно не дурне немовля, яке треба тримати в невідомості! Поділіться своїми планами, я не збираюся бездумно діяти з вашої волі! 

- Чи не високо ти злетів, Філіппе?! Думай, з ким говориш! – Алехандро дивився на сина, але той не збирався відводити очі. – Втім гаразд, дещо я можу розповісти, щоб не складати всі секрети в один кошик! Твоя мати змириться з будь-чим, якщо в неї не залишиться виходу, але краще не будити в ній тигрицю! Щодо решти планів... нам доведеться скомпрометувати Ельфрігу, і я, здається, знаю як. Завжди простіше діяти, коли твій супротивник – жінка! 

Про своїх ворогів і противників Алехандро вважав за краще замовчати. Його плани натрапили на несподівану перешкоду – опальний граф, про якого йшла справедлива слава, примудрився втекти неушкодженим або сповз пораненим у шахту, щоб віддати там Богу душу. Жодного підпису під документами віконт не отримав, і гірше того, втратив вірну людину. Фалько знайшли важко пораненим, і він все ще не приходив до тями, щоб розповісти правду. Нічого не з'ясували і доглядачі – крім слуг у домі Деріка не виявилося жодної душі. Потрібно було все починати спочатку, а борги тим часом нікуди не поділися і навіть зростали завдяки картковим програшам. 

Поки вирішити цю проблему можна було лише одним способом – попросити вдовствуючу королеву про послугу. Йоханна не відмовить коханому, а заразом він зможе зробити все можливе, щоб утримати її на відстані від сина та невістки. План був простий, як все геніальне і дозволив Філіппу – улюбленцю батька – у свою чергу відвести душу, влаштувавши довгоочікуваний пікнік. 

На сімейне свято запрошені були лише найближчі – чоловік десять. Про кожного Катріна розповіла у подробицях все, що знала, і тепер її новоявлений чоловік був готовий до першого офіційного прийому. Гості почали з'їжджатися до десятої години, будинок наповнився голосами і сміхом – усі вітали молодих батьків і бажали потримати на руках малюка. Флоренца, як і належить принцесі крові, раз у раз демонструвала погану вдачу, кричала і не хотіла ставати об'єктом для захоплення розчулених гостей.

Втім, їхнє захоплення далеко не завжди було натуральним – за спиною у герцогині можна було почути і їдкі зауваження – надто смаглявою була дочка блакитноокого білявого принца. Якби Філіпп виявив хоч трохи занепокоєння, ці розмови поширилися б як пожежа, але він був веселим, уважним до дружини і всім своїм виглядом демонстрував радість від появи спадкоємиці. Коли всі були в зборі, дитину нарешті віднесли до дитячого, кошики з їжею були винесені та встановлені в кареті, слуги вирушили вперед накривати столи, а компанія друзів у свою чергу зібралася щиро розважитися. 

До місця дісталися досить швидко – цьому сприяли безтурботні балачки жінок і суперечки про політику, затіяні чоловіками. Забути про розбіжності вийшло лише після того, як усі присутні випили по першому кубку вина. 

- За спадкоємницю роду Боуді!

- За прекрасну принцесу та щасливих батьків!

Дехто навіть прочитав сонет, написаний власноруч. Катріна була на сьомому небі – оточена увагою, одягнена за останньою модою, вона жодного разу не кинула погляд у бік того, хто справді мав отримувати вітання. Модесто знаходився тут за обов'язком служби і намагався триматися в тіні, хоча його душу мучили пазурі ревнощів. Його прекрасна пані, яка зовсім недавно віддавалася з такою ніжністю та пристрастю, тепер зовсім викинула коханця зі свого життя. 

Вона була захоплена – тим, хто вважався законним чоловіком і таким не був. Правда сьогодні Філіпп не надто намагався зображати кохання – він нарешті потрапив у гурток аристократів і міг приємно провести час. Після того, як було зіграно кілька партій у кості і молодий батько сімейства програв їх усі, молоді люди трохи розважилися у жартівливій дуелі і тепер у компанії знайшлися люди, готові до веселіших забав. Хтось запропонував зіграти в «жабу», що супроводжувалося п'яним сміхом та вульгарними жартами. Ця гра мало відповідала людям королівського кола, але користувалася особливою популярністю в останні роки. Все, що потрібно для цієї забави – знайти майданчик і озброїтися імпровізованим списом з гарної пружної палиці. 

Незабаром чоловіки вибрали рівну ділянку луки і розсудливо пішли подалі від жінок. Останнім з'явився господар свята, що розжився шарфом своєї прекрасної дружини.