Глава 11

- У нас проблеми, - похмуро вимовив Чарлі, побачивши Джейка.

- У нас? Дійсно? Та це у мене, брате, діло швах! - з похмурою іронією вигукнув той. – Всі, я так розумію, вже в курсі? Моя мати в люті?

- Ти знаєш, якою імпульсивної буває твоя мати, як швидко вона приймає рішення. Вона сказала, що ця дівчина - безглузда помилка шудр, а помилки треба виправляти. Тому вона зітре це непорозуміння з лиця землі.

Чарлі навіть оком не встиг моргнути, як Джейк силою думки закарбував його в стіну, позбавляючи можливості поворухнутися.

- Що задумала моя мати? Відповідай негайно! - гаркнув Джейк.

- Відпусти, ... я б і так тобі сказав. Вона найняла двох сторонніх, заїжджих, які не проти підзаробити. Все повинно виглядати як нещасний випадок, достатньо лише машині вилетіти з-за рогу, коли дочка Ледмера буде переходити дорогу. Кора обіцяла, що їх ніхто не буде переслідувати за наїзд. Не переживай, ці хлопці спрацюють чисто, а твоя мати знайде для тебе дюжину виправдань перед кланом. Вона вже намагається відбілити твою репутацію. Пощастило, що ти син глави роду.

Але Джейк вже не слухав, він прожогом біг до виходу. Валері повинні були сьогодні виписати з лікарні. На її мобільному спрацьовував автовідповідач. І Джейк не знав, де саме йому шукати дівчину і чи охороняють її шудри. Тому він поклався на інтуїцію, скориставшись надприродним чуттям паріта. Він повинен був її попередити, він не міг дати їй загинути, і нехай інші думають що хочуть. Це було сильніше за нього!

Джейк помітив її здалеку, вона повільно та самотньо прямувала до пішохідного переходу. Розштовхуючи перехожих, Джейк мчав до дівчини, вигукуючи її ім'я. Інтуїція паріта тривожно пульсувала в його свідомості - напад має статися саме зараз! Забризканий брудом фургон вилетів на перехрестя одночасно з Джейком, який згрібаючи дівчину в оберемок, відтягнув її в сторону, направивши фургон, за допомогою своїх здібностей прямо в будівлю пошти. Машина з гуркотом врізалася в стіну, нікого при цьому не зачепило, але наробивши багато шуму, і навколо миттєво почали збиратися роззяви.

***

- Пішли звідси. Швидко! - я навіть отямитися не встигаю, а він вже хапає і тягне мене за руку, зупинившись тільки в якомусь безлюдному провулку. - Паріти хочуть вбити тебе, і моя мати, глава роду в цьому відрізняється жорсткою цілеспрямованістю! - рвучко обернувшись до мене, кидає Джейк. - Вел, ти ж можеш жити далеко звідси. Їдь, прошу тебе, туди, де вони тебе не дістануть! Будь ласка, заради мене! - Джейк бере мене за плечі, з відчаєм заглядаючи в очі. Розбурханий, пригноблений, розгублений.

- А що ти так розхвилювався за чудовисько з ворожого табору? Навіщо ти весь час рятуєш мені життя?! Може, для мене це було б найкращим варіантом? Між іншим, коли я замерзала - я бачила найпрекрасніший сон в моєму житті, я б пішла з посмішкою на губах, а ти так недоречно взяв та втрутився!

Джейк обурено закочує очі, хитаючи головою.

- Тут небезпечно, Валері! А я хочу, ... щоб ти жила довго та щасливо, - сухо вимовляє він, хоча його погляд більш красномовніший, ніж його слова.

Я здригаюся від несподіванки, побачивши за його спиною Гранта, який з'явився з-за рогу, і ще двох хлопців.

- О, як же без вас, дівчатка! - з зарозумілим обуренням вигукує їм Джейк, обертаючись до противників. - Знову будемо бити морди?

- Цього разу ти зайшов занадто далеко, паріт. Ти підписав собі смертний вирок. Це через тебе твої родичі поставили на Валері жертовну мітку! - люто шипить Грант, стискаючи кулаки. І повітря навколо просто іскриться від напруги. Грант змінився до невпізнання і навіть посірів від гніву, і це вже не хлопець з сумними оленячими очима - це розлючений мінотавр!

- Джейк в цьому не винний, насправді вам тільки потрібен привід, щоб зчепитися! Залиште нас в спокої! – теж шпилю я, зіткнувшись з поглядом Гранта. Боже, він же ненавидить мене! По божевільному!

- А ти взагалі помовч, з тобою ми потім самі розберемося! - ричить він на мене.

Позаду нас виникає ще четверо. Джейк при цьому лише криво усміхається:

- Всі скопом, семеро проти одного! Не знав, що ти так мене боїшся, Гранте!

- Проти двох, - поправляю його. - Забув? Я теж вмію битися!

- Відійди, це не твоя війна! - рявкає Джейк і таким я бачу його вперше.

- А ти спробуй, прожени мене!

- Яка ж ти уперта, Вел! Нічого не зміниться, розумієш? Разом бути неможливо!

- Досить вже втовкмачувати мені одне і те саме! Нехай так. Але якщо ти хоч трохи зрозумів, що я за людина - тоді ти повинен знати, що саме в цій ситуації я тебе одного не кину!

- Ти повинна бути на боці своїх! - скрипить зубами Грант, дивлячись на мене крізь вузькі прорізи очей. - Зрадити свій народ, це ще жахливіший вчинок, ніж переспати з одним з цих виродків! Ти робиш непоправну помилку, і я не пробачу тебе за це!!!

- У нас з тобою зараз різні уявлення про своїх та чужих, любий мій женишок! А як же «я на твоєму боці, пам'ятай про це»? Я буду поруч з тим, кого люблю, Гранте!

Схоже, це було останньою краплею, і шудри кидаються на Джейка всім натовпом, і всі ці хлопці прекрасно навчені рукопашному бою. У такому положенні, співвідношення двоє проти семи – свідомо програшне.

З жахом розумію, що вони просто вбивають Джейка, в той час, як один з шудр навмисно відволікає мою увагу на себе, хитро не завдаючи мені при цьому особливого болю.

І тоді ... я сама не усвідомлюю, як це все трапляється . ... Я дуже сильно злякалася за Джейка, але ... нападники раптом летять в бік, немов паперові фантики, влипнувши в стіну будинку на висоті трьох метрів. Крім мого кузена. Емін нерухомо стоїть осторонь звичайним спостерігачем.

- Навіть з такою силою, ти все одно небіжчик, Джейку Грегор! - що є сили кричить Грант, лютішаючи від своєї безпорадності.

- Це не він, - задумливо та незворушно подає голос Емін, не зводячи з мене очей. - Це зробила вона, ... наша Валері.