Глава 4

- Ти нічогісінько не розумієш в мистецтві ікебани, - дзвінко сміюся я, опинившись поруч із ним, тримаючи в кожній руці по пляшці з пивом.

- Напевно не розбираюсь, - скептично посміхнувшись, відповідає він.

І я застигаю не в змозі відвести очей. Від цієї посмішки, яка йому так личить, від цих по-дитячому зворушливих ямочок, від цього його погляду, який чомусь змушує мене хвилюватися. Він просто неможливо привабливий та симпатичний, і потай про себе, я навіть починаю думати, що хотіла б мати постер з його зображенням, де б він посміхався ось так, як зараз.

Може, тому що я дивлюся на нього аж надто заворожено, і він розцінює це саме так, але м'яко забравши з моїх рук пляшки, ставлячи їх поряд на стіл, не зводячи погляду, Джейк обіймає мене, пригортаючи до себе, після чого цілує в губи, просто без всяких слів.

Ця палкість теж властива моїй натурі. Вмить виникле тяжіння моментально заглушає голос розуму, який намагався нагадати про норми та наслідки. В цей момент всесвіт для мене завмирає, і всі космічні пульсації зосереджуються лише на цих поцілунках, і я визнаю, що мені подобаються відчуття, які при цьому виникають. Вони позбавляють мене від неприємних думок і самотності, немов панацея від нав'язливості.

І незважаючи на траурний настрій, який переслідував мене в ці дні, в свої двадцять три роки виявляю, до свого превеликого сум'яття, що довести себе до оргазму можна одними лише поцілунками.

- Якщо вже все так склалося, може, ти мені все-таки зізнаєшся, як тебе звуть? - шепоче Джейк, відірвавшись від моїх губ. - Хотілося б дізнатися, як звуть дівчину, з якою я цілуюся.

- Валері Коллінз, - видихаю мліючи, - Можна просто Вел.

І мені стає абсолютно все одно, що я познайомилася з цим хлопцем всього кілька годин тому, і все що я знаю про нього - це його ім'я і те, що він працює діджеєм в клубі. Я хочу займатися з ним любов'ю прямо зараз, і нехай потім я буду шкодувати про цю ніч, скоріше так і буде, але зараз я хочу його тепла, його ласки, і нехай цей світ тричі перевернеться!

Виявляється, що наші смаки збігаються не тільки в музиці, в ліжку теж. Нам навіть не доводиться бентежити один одного, в чомусь підлаштовуючись, немов ми вже були коханцями не один рік. І нехай він ніколи не дізнається, як мені насправді було з ним добре, для мене головне те, що про це знаю я. Було в цих відчуттях, в цих раптом виниклих стосунках якесь диво, хоча до Різдва було ще далеко, моменту, коли всі дорослі та діти вірять в диво, але моє зі мною вже сталося.

Я можу заприсягтися, що так у мене було вперше. Нехай це божевілля - зустріти хлопця вранці, переспати з ним увечері, а вночі вирішити, що це той самий єдиний, з яким хочеться провести ціле життя, і щоб твої діти були обов'язково схожими на нього, і щоб померти в глибокій старості раніше за нього, тому що саме він повинен плакати на твоїй могилі. Але саме це я й відчувала. А ще те, що готова знову жити далі, і впевненість, що зможу подолати найтемнішу милю та випити найгіршу пінту болю. Він повернув мені мої крила.

Прокинувшись, Джейка поруч з собою я вже не побачила, але на столику лежала записка та ключі.

«Валері Коллінз, моїй маленькій чаклунці.

До речі, тобі дуже пасує це ім'я.

Вчора був особливий день - зустріч з тобою несподівано загострила всі мої відчуття, немов витрусивши мене з якоїсь сплячки, розбурхала. Твій образ, твої очі постійно спливають в моїх думках, а передчуття підказує, що ми ще обов'язково зустрінемось і це буде щось більше, ніж швидкоплинне знайомство, що ти зіграєш важливу роль в моєму житті. Тому що ще ні одна дівчина не притягувала мене настільки з першого погляду. Коли я побачив тебе в клубі, мене почала розпирати якась незрозуміла радість, якесь дивне п'янке почуття, ... ніби ... ніби я вже тоді був по вуха в тебе закоханий. Не знаю, що ти зі мною зробила, але мені хочеться дізнатися про тебе більше.

Ризикни та дочекайся мене ввечері за адресою: Бейз стріт 23/2, це ключі від мого будинку. Не зникай, ти мені дуже подобаєшся, Вел.

P. S. Твоя машина вже біля мотелю»

Я стиснула в долоні ключ і посміхнулася вже знаючи, що ризикну.

Спочатку за дверима відкашлялися, після чого обережно постукали.

- Містере Ледмер, я буду готова через п'ять хвилин! - відчиняючи двері радісно видихаю я, тікаючи назад до ванної.

- Ти була тут не сама. Ти ночувала з хлопцем, - засмучено, і з якимсь незрозумілим мені презирством раптом промовляє Дарен, коли я виходжу з душу, дивлячись на мене з обвинуваченням, немов я зрадила його віру в мене.

- А було б краще, щоб це був не хлопець? - намагаюся пожартувати, не розуміючи, що це за вираз у нього на обличчі. - Що стосунки батька та доньки починаються зі стеження? Я щось не зрозумію претензії?

- Ні, це зовсім не стеження, але ти не повинна з ним більше зустрічатися. Він тобі не пара! - вперто заявляє Дарен, підвищуючи голос до наказного тону. - Просто прямо зараз викинь його з голови! Забудь і не наближайся до нього!

- Так, ось тут стоп! Убив наповал! Ти ще ремінь візьми, щоб взагалі вже натурально було! - повільно скипаю, насупившись, дратуючись більше звичайного. - У тебе немає права втручатися в моє особисте життя! Хоч ти і є моїм біологічним батьком, але я вже в тому віці, коли я вправі сама вирішувати з яким мені хлопцем спати! Це зрозуміло?

- Валері, ти пошкодуєш про це. Дуже скоро і дуже гірко, як батько я повинен попередити тебе про розчарування. Це не загроза, а турбота, - Дарен відводить погляд, втупившись в підлогу, а мені починає здаватися, що я все менше хочу бути дочкою цієї людини. – На нас з тобою вже чекають. Час їхати, - стримано каже він, змінивши тему, більше на мене не дивлячись. Видно, що його це дуже засмутило, але ось тільки мені невтямки з якою власне причини!

І тепер я бажаю до кінця розставити всі крапки над «і».

- Я хочу, щоб все було ясно, Дарене. Я буду звертатися до тебе по імені добре? Бо інакше у мене поки що не виходить. Значить так, я не потерплю тиску та втручання, ніякого контролю і обмежень. Моє життя це тільки моє життя. Мама ніколи мені нічого не забороняла, тому що розуміла, що забороною мене можна спровокувати лише на зворотне. Я завжди сама вчилася розбиратися зі своїми проблемами і як бачиш досі жива здорова і по згубній стежці поки не кочусь. Якщо ти хочеш, щоб ми з тобою подружилися, ніколи не вказуй мені що робити!