3

Незважаючи на щільний графік, Андра Лью знайшла хвилинку, щоб зустрітися з інспектором. Ця висока худорлява дівчина з розкішною гривою золотистого волосся і добре відрепетируваною посмішкою була розумною і практичною, але звикла переоцінювати своє значення. Вона ні за що мала тих, чиї імена не прикрашали головні сторінки сайтів новин, і ставилася до оточення з величною поблажливістю.

Історія з анонімками сильно зачепила її самолюбство, але, попри очікування, Андра не згадувала про минуле. З комфортом влаштувавшись у гримерці, яка нагадувала будуар королеви, актриса запропонувала Ільсу випити і навіть запитала про його здоров’я, акцентувавши увагу на важкому диханні та почервонілих очах. Бачачи, що інспектору незручно сидіти на високому твердому стільці без спинки, Андра наказала принести йому регульоване крісло і з пригніченим виглядом сіла на кушетку.

Ільс сумнівався, що сімейні проблеми асистентки дійсно змушують Андру Лью пускати скупі сльози й елегантно ловити їх хустинкою ручної роботи, але актриса відразу прояснила ситуацію.

– Я не граю, інспекторе, – сказала вона, розгладжуючи на колінах тонку тканину своєї темно-синьої сукні з відкритою спиною. – Правда полягає в тому, що мені начхати на Моріону. Мою асистентку, знаєте? Моріона Прен груба, некомпетентна та невдячна. Я досі не звільнила її лише тому, що ми товаришували у школі. Ну і вона має багато особистої інформації про мене. Впевнена, розлючена Моріона одразу донесе все жовтій пресі, і жодна угода про нерозголошення її не зупинить. Була одна історія кілька років тому… О, інспекторе, не дивіться так, я не безсердечна! – У прекрасних очах Андри ховалося горе, якого на екрані не домігся б жоден режисер. – Мені дуже шкода її дітей. Люсі і Кай, двоє маленьких янголяток… Вони люблять мене, і я відповідаю їм взаємністю. У мене немає рідних, ці малюки стануть моїми спадкоємцями. Ах, якби ви знали! Моріона – найгірша з матерів. У неї проблеми з самоконтролем, часом трапляються напади незрозумілої агресії… Люсі та Кай, ці беззахисні горобчики, можуть подзвонити мені серед ночі, благаючи врятувати їх від її гніву!

– Діти мають стосунок до ваших неприємностей? – перервав емоційний монолог актриси Ільс.

– Звичайно! Я прикипіла до них усією душею з моменту їхнього народження і ніколи не відмовляла Моріоні, коли вона просила цукерки. Ось і вчора… Який жах! Мені надіслали купу всього, але Моріоні сподобалася саме та коробка, найдорожча… Якби ж я могла передбачити!..

– Асистентка сама обрала цукерки? – прискіпливо уточнив Ільс, хоча відповідь здавалася очевидною.

– Вона завжди обирає першою. Я солодкого взагалі не їм, бережу фігуру, тому все розбирають слуги.

– Цікаво…

– Та ви що?! Моріона не могла навмисне взяти отруєну коробку, щоб урятувати мене! Вона мене ненавидить, я не перебільшую! Відверто кажучи, раніше в неї були причини для невдоволення, але… – Андра зам’ялася. – Ми домовилися, що це не завадить роботі, – сказала ухильно. – Ви хочете дізнатися про щось конкретне, інспекторе?

Ільс кивнув і покосився на випивку, якої не збирався й торкатися. У пафосній гримерці він почувався як у музеї, тут навіть дихати було ніяково. Сяюча білизна, позолота, дзеркала та яскраве світло… Від цієї пишноти боліла голова.

– Чому ви плачете, Андро? Не через дітей, з ними все гаразд. Які стосунки пов’язували вас із… Емм…

Ім’я чоловіка в реанімації вилетіло з пам’яті. Інспектор не міг пригадати, чи звучало воно у його присутності, чи треба було уточнити деталі у матеріалах справи.

– З Полем Преном, чоловіком Моріони? – безпомилково визначила актриса. – Вже нічого.

– Вже?..

Це було схоже на ниточку. До чого вона приведе, Ільс поки не знав, але невиразно відчував знайоме хвилювання. Воно охоплювало його щоразу, коли він брав слід.

– Поль – моє перше кохання, ех… Яка ж юна я тоді була! Але наші шляхи розійшлися після школи. Я тут. – Андра гордо обвела рукою свої володіння. – Поль обрав сімейне життя і Моріону. Звичайно, він не раз намагався відновити колишні стосунки… Ви не подумайте, в цьому я непохитна! Поль одружений, а в мене тепер інше коло спілкування. Але, інспекторе, – актриса довірливо нахилилася до Ільса, обдавши його хвилею солодких парфумів, – серце таке слабке… Коли я дізналася, що Поль помирає, у мене всередині все стислося, розумієте? Не можу думати про це спокійно. Думки зводять мене з розуму! Від них нікуди не дінешся… Я згадую, які щасливі ми були, і серце рветься на шматки, адже це я його вбила! Я! Якби я не привчила Моріону брати все, що хочеться…

– Постраждав би хтось інший, – жорстко зауважив Ільс.

– Так! Але мені не було б так погано! – відчайдушно проридала Андра й опустила голову на руки, не зачепивши ні волосинки у вишуканій зачісці. – Ах, як болить душа! Я цього не витримаю! Зробіть щось, інспекторе! Знайдіть злочинця! Це й на вашій совісті! Якби ж тільки ви сприйняли мої страхи всерйоз!

«Як же важко з актрисами… Ніколи не розбереш, грають вони роль чи ні», – заради пристойності Ільс розпитав про найближче оточення Андри, про її суперників і недоброзичливців, про персонал і колег, хоча в його мозку вже сформувалася досить чітка теорія.

– Мені сказали, що вранці ви відвідали сім’ю Прен у лікарні, пані Лью.

Андра підвела голову. На її обличчі було безкінечне здивування на межі з образою.