Глава 1

Весна пора якихось змін, оновлення та бурного життя. У повітрі відчувається легкий аромат цвітіння, ранкове сонце лагідно торкається дахів будинків, а люди стають ніби більш відкритими до нових починань. Темп міста враз змінюються на більш активний та інтенсивний. Кав’ярні знову наповнюються розмовами, вуличні музиканти повертаються на свої місця, а на обличчях перехожих з’являється більше усмішок. Навіть повітря у місті змінюється — воно стає теплішим, живішим, наповненим очікуванням чогось особливого. Кожен будує свої плани, цілі та мрії, хтось починає нові проєкти, хтось наважується на зміни в особистому житті, а хтось просто вчиться цінувати теплі вечори та довші дні.
Весна завжди створює відчуття, ніби життя починається спочатку. Люди дістають зі шаф легший одяг, купують квіти, відкривають вікна у квартирах після довгої зими. Навіть випадкові знайомства в цю пору здаються особливими, ніби сама доля підштовхує людей один до одного. Для когось весна — це період закоханості, для когось — час великих змін, а для когось — шанс нарешті зробити крок до своєї мрії, який довго відкладався через страх чи невпевненість.

Одного весняного дня, життя головної героїні враз зміниться. Цей день не відрізнявся від інших зовні, але саме він стане відправною точкою у її новій історії. Дівчина частину свого життя присвятила своїй мрії – музиці та співам. Вона ще з дитинства співала на сімейних святах, брала участь у шкільних концертах, записувала свої перші кавери на телефон. Її ціль – стати відомою на всю Україну та світ. Не просто співати, а щоб її голос впізнавали, щоб її пісні ставали саундтреками до чиїхось історій кохання або життєвих переломів.
Ще маленькою вона уявляла себе на великій сцені: яскраві софіти, натовп людей, оплески, квіти, сльози щастя. Вона часто дивилася музичні шоу й мріяла, що одного дня її ім’я теж пролунає зі сцени. Музика для Насті була не просто хобі — це був спосіб говорити про те, що вона не могла висловити звичайними словами. Коли їй було сумно, вона писала тексти. Коли було боляче — брала до рук гітару. А коли ставало страшно — співала так, ніби разом із голосом відпускає всі свої переживання.

Якраз почалися зйомки видатного теле-шоу країни – Х-фактор і дівчина подала туди заявку в надії на те, що її мрія нарешті здійсниться і вона стане популярною. Для неї це був шанс, який не можна втратити. Настя зі своїм гуртом в основному виступала в якихось барах/кафе/весіллях/корпоративах та інших мілких заходах. Вона звикла до невеликих сцен, до гулу розмов у залі під час виступу, до імпровізації, коли мікрофон раптом починає фонити. А тут у неї з'явилася можливість себе показати на велику публіку та країну — на сцену, де світло софітів сліпить очі, а кожен рух фіксує камера.
Її друзі по гурту спершу навіть не повірили, що вона наважиться подати заявку. Для них це виглядало як щось недосяжне, майже фантастичне. Але Настя була впертою. Вона годинами передивлялася виступи минулих сезонів, уявляла себе серед учасників, думала над образом, піснею, манерою поведінки на сцені. Вона знала: одного таланту замало. Потрібна ще витримка, харизма і здатність не зламатися під тиском великої сцени та чужих оцінок.

Настя, як завжди встала о шостій ранку. Для неї ранки були особливим часом — тишею перед бурею дня. Підвелася і пішла до ванної кімнати. Вона вмилася прохолодною водою, яка потроху стикала по її щоках, ніби остаточно пробуджуючи її. Дівчина пішла до своєї кімнати, де на стіні висіли афіші улюблених артистів та кілька власних фото з виступів.
На письмовому столі лежали розкидані тексти пісень, старі блокноти з нотатками, навушники й чашка недопитої кави ще з вечора. Поряд стояла акустична гітара, на якій вона майже щодня тренувалася. Настя зупинилася на кілька секунд біля дзеркала й уважно подивилася на себе. Вона хвилювалася. Не лише через кастинг, а й через страх бути недостатньо хорошою. Їй здавалося, що весь її шлях до цієї миті був надто крихким, ніби один невдалий виступ міг усе зруйнувати.

Трохи розповім про цю голосисту дівчину з містечка Косів. Вона до 16 років жила з батьками, у затишному будинку, де мама завжди підтримувала її захоплення музикою, а тато вірив у її талант. А потім поїхала до Києва вчитися до університету культури і мистецтв. Переїзд був непростим — нове місто, нові люди, самостійність. Вона водночас вчилася і пробувала писати свої пісні, часто сиділа ночами над текстами, намагаючись знайти власний стиль. Там же дівчина познайомилася із Марком з яким пробувала будувати стосунки, але щось пішло не поплану — різні амбіції, ревнощі, нерозуміння.
У Києві Настя швидко зрозуміла, що велике місто не пробачає слабкості. Тут усі кудись поспішали, усі хотіли стати кимось більшим. Їй доводилося поєднувати навчання, виступи та підробітки, щоби хоча б частково забезпечувати себе. Інколи вона поверталася додому пізно вночі, виснажена, але все одно сідала писати тексти або тренувати вокал. Вона боялася втратити час, боялася залишитися однією з тих людей, які колись мріяли, але так і не ризикнули.

Також дівчина мріє зайнятися сольною кар'єрою (планує стати співачкою); обожнює подорожувати, начитана. Вона любить губитися в книгах, знаходити натхнення у фільмах та чужих історіях. Трохи мрійниця, частково пише вірші та пісні. Любе готувати — для неї це спосіб розслабитися після важкого дня. Має зелено-сірі оченята, довге кучеряве волосся, обличчя є трохи округлим та з привабливим носиком з певною родзинкою. Є веснянки, які особливо помітні навесні. Грає на гітарі. Має талію у вигляді груши з невеличким животиком та неймовірними бедрами, а також у неї проблемна шкіра, що іноді додає їй невпевненості. Зріст: 170. Знак зодіаку: Козоріг — а отже, вперта, цілеспрямована і працьовита.
Попри свою зовнішню впевненість, Настя часто сумнівалася у собі. Їй здавалося, що інші дівчата красивіші, стрункіші, впевненіші. Вона довго вчилася приймати себе такою, якою є. Саме музика допомагала їй відчувати себе живою й справжньою. На сцені вона переставала думати про недоліки, бо там залишався лише голос і емоції.