Полювання на правду

Кріс й Ася повернулись до кабінету. Альма сиділа за третьою партою й радісно махала Крісу.  Ася штовхнула його ліктем й вони рушили до неї.

• Е… Альмо! – почав Кріс, нервово переступаючи з однієї ноги на іншу. – Ми маємо розійтись. Ти мені дуже подобаєшся, справді, але я не можу зустрічатись із дівчиною, яка зрадила подругу, сказавши, що Ася більше не любить мене і що вона зустрічається з іншим. Мене це справді зачепило.

Альма кинула на Асю нищівний погляд, який пронизав її наскрізь. Продзвенів дзвінок, усі учні всілися за свої парти.

Лія

Вона знову опритомніла. Виявивши, що лежить на сирій підлозі, швидко піднялась. У її темній кімнаті було ліжко й столик поруч. На ньому лежала тарілка з їжею. Лія підійшла ближче. 

ФУ, як це можна їсти взагалі? І як ця їжа опинилась тут і меблі також? До цього їх не було…

Лія здригнулася, почувши важкі кроки поруч із собою. За решіткою стояв той чоловік, що її викрав.

• Ну як тобі тут? Гарна атмосфера?

Лія мовчала.

• Мовчиш значить?
• Та ти псих! – закричала Лія.
• Ну це комплімент) – він провів пальцями по металевій решітці. – У мене є новина для тебе… Хороша чи ні, вирішуй сама. Ну так ось, надворі, на тебе чекає поліція. Ти вийдеш зі мною й скажеш, що я тебе знайшов у лісі й привів сюди. Ти не скажеш, що я тебе викрав. Тоді я тебе відпущу, а я на наступний же день злиняю звідси. Тож краще зроби, як я кажу, інакше усе буде по-іншому.
• У мене є докази…

Чоловік голосно розреготався.

• Наприклад?
• Ася знає, що мене викрали. Вона бачила тебе і твою машину, у неї гарна зорова пам'ять, тому я гарантую, що номер авто вона запам’ятала…
• Е… Я продав те авто й змінив номер. Тому ти нічого не зробиш й підеш зі мною.

Лія вирішила нічого не казати у відповідь. Чоловік провернув ключ у замку, відчинив решітку й покликав Лію.

• Ходімо! Швидше!

Лія слухняно пішла за ним. Вони йшли темним коридором.

• Чому це ви вирішили мене відпустити? – Серйозно спитала вона.
• Мій знайомий спочатку попросив тебе викрасти, а тепер просить тебе повернути назад. Він мій близький друг, тому доводиться йому допомагати.
• А як його звати? – Тихо й не рішуче спитала Лія.
• Менше знаєш, краще спиш. – Мухо відповів він.

Далі вони йшли мовчки. Вийшовши на вулицю, вони побачили поліцейський зі зброєю у руках, Тамару Ярославівну й Катерину Дмитрівну.

• Лія! – Закричала Тамара Ярославівна, киваючи у її бік.
• Мама! – Крикнула Лія їй у відповідь.

Чоловік відпустив її руку… До нього підійшли люди у поліцейській формі.  Лія востаннє озирнулась, він пильно дивився на неї. Вона відвернулась й направилась швидким кроком до мами.

Альма

Після школи вона повільно йшла додому. Увесь час у неї в голові крутилась одна й та сама думка.

Як Кріс здогадався, що я збрехала йому?

А відповідь на це питання вона давала сама собі – Ася.

Вона знову зірвала мої плани! Тепер моє життя стане сірим, як і колись.

Альма зітхнула, пригадавши своє старе життя. Дорогою зустріла свого колишнього – Макса. Він щось спішно набирав на телефоні. Побачивши Альму, Макс спішно вимкнув телефон, неохоче відірвавшись від екрану.

• Е… Привіт) – сказав він.
• І тобі привіт. – буркнула вона йому у відповідь.
• Чому така роздратована? – Макс невимушено посміхався їй.
• Не твоя справа! – дорікнула вона йому.
• Ну тоді, як знаєш! Бувай!
• Бай. – без особливого ентузіазму відповіла вона.

Ася

Після школи на її телефон прийшло нове повідомлення. Ася поглянула на екран. Повідомлення було адресоване їй віж невідомого.

Цікаво. Він давно мені не писав. – міркувала вона.

Невідомий сам нагадав про своє існування.

Привіт, я чув, що Лію викрали. Сподіваюся, з нею буде усе гаразд.

Е… дивно. Значить анонім – він? А якщо це дійсно Кріс?

Ася вирішила перевірити свою здогадку. Як і тоді, Кріс був у мережі, коли анонім надіслав їй повідомлення.

Співпадіння? Чи він дійсно анонім? – мізкувала вона.

Вдома Ася лежала на ліжку й переглядала короткі відео.

Кріс

Після школи він вирішив піти й свій гараж. Запросив друзів – музикантів. Увесь вечір вони веселилися й співали різні пісні, підігруючи собі на музичних інструментах.

У Кріса була дуже дорога й красива електрогітара. Він завжди оберігав її, як зіницю ока. Кріс запропонував купити їжі, щоб перекусити, адже усі вже встигли зголодніти.

• Хлопці, я піду в магазин, куплю щось поїсти, окі?