Розділ 7

Розділ 7

Професор Бронна Артет ходила між круглими столами лабораторії. Всього в аудиторії було три кварти, і, на мою невдачу, четвірка Винежки була однією з них. Бронна стежила за тим, як адепти вирощують одноокий фікус — магічна рослина, для зростання якої потрібна сила повної кварти. Коли ми станемо досвідченішими, для цього буде достатньо сили одного вартового, але поки ми першокурсники, доводилося робити це спільно і під пильним наглядом викладача.

Сиве волосся професора Артет було зібране в об'ємну неймовірну зачіску, що в кілька разів перевищувала розмір голови — крізь круглі тунелі між покладеними пасмами пурхали колібрі. Птахи, неначе бджолиний рій, вилися навколо Бронни: одні підтримували поділ сукні, інші сиділи на її плечах і щебетали, треті кружляли над нами, немов перевіряючи, чи правильно ми все робимо.

— І запам'ятайте: тільки сила чотирьох зможе виростити чарівний фікус. У вашій кварті має бути гармонія та розуміння, інакше насіння не проросте.

Горщик із землею, лопатка, склянка води та насіння — все, що було у нас для одноокого фікуса. Рінка викопала ямку та посадила зерно за всіма вимогами. За сусіднім столом пролунали радісні вигуки — одній із кварт вдалося проростити чарівний фікус.

— Ну, давай! — намовляла в горщик Мадді, але паросток не думав прокльовуватися.

— Може, треба його зволожити? — запропонував Кай. — Раптом вода не дістала?

— Мабуть, йому не вистачає світла, давайте поставимо його ближче до вікна, — запропонувала Рінка.

— Моя прийомна мати завжди казала, що з рослинами треба розмовляти, — згадала я.

— Чудова ідея! — гострила Мадді. — Нехай Кай розповість про свої грандіозні плани на майбутнє. Фікус не витримає його занудства, вискочить із горщика і втече від нас.

— Навряд чи таке можливе, — уїдливо сказав Кай.

— А ти спробуй, — вона підштовхнула горщик до магіка, — і залік у нас у кишені.

Птахи Бронни защебетали над столом, і викладач підійшла до нас:

— Це не годиться, — вона пильно подивилася на горщик, — ваш фікус не хоче рости. Ви випромінюєте негативну енергетику. Вам потрібно розібратися зі своїми внутрішньоквартовими конфліктами. Є ймовірність, що він взагалі не з'явиться на світ.

Наші погляди полетіли у бік Мадді.

— А що я? — награно обурилася чоловічка.

— Але ви такі не одні, ще в однієї кварти теж не вийшло, — викладач кивнула у бік кварти Макса та Кіттерона. За їхнім столом теж було чути лайку. Переважно конфлікти були між чоловічою частиною їхньої кварти. Вінежка та Сі — так звали їх четверту стражницю — більшу частину занять мовчали.

— Адепти, нагадую, на залік ви повинні принести дорослий одноокий фікус, інакше кварту до заліку не буде допущено. І в напуття скажу: у дружних кварт фікуси ростуть швидше.

Пролунав сигнал закінчення занять. Я почала складати підручники до рюкзака, спостерігаючи за черговою сваркою. Причина зіткнення: хто ж буде відповідати за рослину. Мадді хотіла перекласти відповідальність на Кая, але той усіляко відмовлявся.

— Я вважаю, якщо через вас фікус не росте, вам і бути батьками, — вклинилася я в їхній скандал.

— Підтримую, — озвалася Рінка.

— Чому це через нас? — щиро здивувалася Мадді. — Я ще надто молода, щоб брати на себе таку відповідальність.

— Сваритеся ви, скандали через вас — рослина не росте з вашої вини. Значить, вам його й вирощувати.

До нас підійшов Макс. Він дружелюбно ляснув Кая по плечу і сказав:

— Вітаю, татку!

— На, виховуй, — Рінка вручила магіку горщик.

І щоб Кай не зміг перекласти відповідальність на когось ще, я швидко вискочила з аудиторії. Так само вчинили Мадді та Рінка. Жіноча частина нашої кварти зупинилася лише на виході з лабораторії.

— Які плани, крилатко?

До нашої групи підійшов Макс.

— У нас призначено паломництво до бібліотеки. Чейк поставила за мету вигнати нас з академії, тому нам потрібно підготуватися.

Макс не зрозумів і трохи розгубився.

— Ці дві нероби, — пояснила Рінка, — примудрилися обдурити екзаменаційну комісію. І тепер, щоб усю нашу кварту не викинули, їм потрібно перескласти іспит.

— Оце ти дала, Крилова. А була в школі тихіше за воду нижче за трави. У тебе не крила мали прорізатися, а диявольські роги.

Жарт Макса розрядив обстановку.

Із лабораторії вийшли адепти. Я б ніколи не звернула на них уваги, якби не погляд Кіттерона, важкий, ніби проклинаючий. Якось неймовірно Мадді помітила наш зоровий поєдинок і, коли ми залишилися наодинці в бібліотеці, запитала:

— Тобі подобається Кіттерон?

Я трохи під землю не провалилася від несподіванки та відвертості питання.

— З чого ти взяла?

— Бачила, як на нього дивишся. Знаєш, тобі краще триматися від нього якнайдалі.

— Це тому, що він титулований гарпій, а я безродний двірняк?