Розділ №14. Слідчий легкої поведінки

Холодне світло від місяця проникало крізь скло. Я дивилася крізь нього й намагалася уявити, як виходжу на вулицю та йду до свого дому: в спокій, затишок, тишу. Настінний годинник повільно відміряв мої останні хвилини в  цьому закладі місцевих тортур й здавалося, ніби час летів дуже швидко. Але невблаганна машина на ім'я "Джері" робила все задля того аби я якомога довше відчувала себе скаженою.

Поки Лоріан з абсолютно спокійним виглядом обличчя читав висновки у справах, одягнений в штани та медичний халат на голий торс, Джері сидів. Навіть не так. Він розвалився на краю столу, по черзі здіймаючи то праву брову, то ліву та поглядаючи на мене так, ніби знав усе, що між нами мало б відбутися зі слів міс Неї.

— ...і тут вона заходить, а ви сидите на робочому столі, майже роздягнені, розчервонілі та глибоко дихаєте. Вона відразу ж закриває двері до кабінету Саунд і чує захриплий стогін, повний бажання! — цитував цей безсовісний кіт чутки, які вже розповзалися по всьому відділу. — А потім, повний пристрасті та злості крик Лоріана, якого перервали на самому цікавому!

— Чим хоч все закінчилося в її фантазіях? — якось хитро запитав Лорі, на секунду відриваючи погляд від папірців.

— Ти, як справжній чоловік, довів її до такого стану, що вона закричала від задоволення, — розсміявся гад, поки я намагалася злитися зі стіною та мімікрувати під вікно. — А далі в міс Салі раптово з'явилася купа роботи через містера Санктуса, який побачив її під вашими дверима,  й вона вже не підслуховувала.

— Все-таки, я впевнений, що десь всередині міс Неї сидить великий детектив, який розв'язував би злочини ще до того, як вони сталися, — підпер свою щоку чоловік та перегорнув сторінку під мій вбивчий погляд. — Так і бачу, як вона приходить до містера Рейнальда і каже йому "А ну, не здумай мені стрибати! Мені твій висяк вже в печінках сидить! От хіба не можна вбитися якось інакше? Іди й подумай над своєю поведінкою! І обов'язково передсмертну записку напиши, щоб я могла закрити справу!"

— Я б їй тоді сам дав медаль! — погодився Джері, мрійливо розглядаючи лампу на стелі. — А то вже дійсно ніяких нервів немає. Я поки поговорив зі всіма свідками, думав язик відвалиться... Ніякого сенсу. Ніби якийсь менталіст попрацював, але ж не було жодної живої людини — дружина втекла, у квартирі нічиїх слідів не знайшли. Та й бабця б почула...

— Ментальний вплив був у всіх трьох жертв, — констатував факт Рейн, цитуючи мої слова з паперу.

— Це коли я встиг проспати таку цікаву подробицю?! — підозріло покосився Джері на нас двох, ніби я їх йому по секрету  сказала під час тих самих пекельних  фантазій міс Неї.

— Коли бігав на свої побачення замість того, щоб читати висновки Саунд. Де ти там був вчора...? — задумливо протягнув Лоріан, ніби згадуючи. — Цирк? Той самий, де нещодавно знайшли труп?

— Я шпигував заради подробиць! Чи багато ти знаєш?! Найцікавіше дізнаєшся, коли сам того не чекаєш! — праведно обурився нахаба.

— Тоді ти певно багато вивідав? — хитро покосився Рейн. — Під час пристрасних поцілунків з якоюсь пристрасною красунею точно не чекаєш на подробиці вбивства.

— Між іншим, вона — жертва! — плеснув у долоні Джері та мало не звалився зі столу.

— Твоїх поцілунків? — запитала, насолоджуючись помстою цьому буркотуну. — Ти настільки погано цілуєшся, що треба викликати швидку допомогу та слідчого?  

— Ти хочеш перевірити? — награно потягнувся перевертень в мій бік та став   стискати губи, як риба. — Можу продемонструвати!

— Я тобі продемонструю! — гаркнув Лоріан, змушуючи мене зажмуритися від гучності. — Сам станеш жертвою! Так і бачу ці заголовки у газетах: "Нещасний перевертень помер під час слідчого експерименту!", "Відчайдушний бовдур пав смертю хоробрих, бо його губ не вистачило на всіх жінок міста".

— Нахабна брехня! Як ти міг таке навіть подумати?! — обурився він, а потім звалився сміхом. — Мене — вистачить на всіх!

— Воно і видно. Слідчий легкої поведінки! — ніяк не вщухали друзі.

— Ой все! Теж мені, знавець поведінок. Краще скажіть мені, як так могло статися? Ну нехай в цирку було купа людей, на річці теж хтось міг бути. А з Рейнальдом що? — нарешті став ставити логічні питання Джері. — Там же реально нікого не було. Я двічі був на місці — жодного стороннього запаху. Навіть маги не знайшли чужих слідів. А за міс Броукволш взагалі мовчу — та інтриганка  точно побачила б когось і почула б, якби Рейнальду кричали з двору вбитись.

— Я думала про це... — задумливо протягнула, знову дивлячись у вікно аби не відволікатися на цих двох. — Що, як вбивця знаходився на у дворі, а в сусідній квартирі?

— Тобто?

— Я сьогодні була в міс Броукволш. Ви бачили, як той  дім побудований? Відстань між вікнами така, що менталістом міг бути сусід Рейнальда. А через те, що він перевертень, йому достатньо було шепоту, аби вловити команду вбивці.

— Непогана логіка. Слух перевертнів дійсно кращий за слух старої бабці, — думав Джері в голос. — Тоді що ти скажеш про мотив, Фіалко?

—  Думаю щось пов'язане з дружиною. Принаймні вона була і в парку, і в будинку. Приплести туди ще й Пея Волша я не можу. Але магічний слід у них однаковий, я перевіряла.

— Він цілком може бути побічною жертвою, — знизав плечима Лоріан. — Версія цілком робоча. Я згоден з Есміною. Якщо і слід на пташках буде такий самий, тоді з упевненістю в сто відсотків можна буде говорити, що вбивця з того ж дому.

— А мене знаєте, що зацікавило? Всі жертви фактично тварини. Навіщо йому розмінюватися на пташок? — протягнув Джері, чешучи за вушком, як кіт. —  Єдиний логічний висновок...

— Він тренувався, — здивовано закінчила думку Джері, відчуваючи як по моїй шкірі пішли сироти. — Ми маємо справу з магом недоучкою...

— Нагадай мені, до скількох там років прокидається дар у магів...? — похмуро перепитав Лоріан.

— В чистокровних магів — до тринадцяти від сили, а в змішаних расах —  до сімнадцяти... — зробила невтішний висновок. — Ми шукаємо неповнолітнього серійного вбивцю живодера.