Глава чотирнадцята : Похмільна пригода

  Телефонний дзвінок підняв Машу Нерест з ліжка. Подивившись на екран, і побачивши що проспала не повних дві години пробурчала:

- Я уб'ю цю малу - піднявши слухавку,  і не бажаючи хоч якось приховати роздратування, вона гаркнула - Якого біса!

- Маша рятуй! Я в ...

- Алло Абi! Абагейл! - прокричала Маша в слухавку, перш ніж подивитися на екран. Виклик був завершений. На спробу додзвонитися, отримала стандартну відповідь - "Абонент вимкнутий, або поза зоною досяжности. Зателефонуйте, будь ласка, пізніше". 

 На швидкоруч зібравшись, Маша видзвонила знайомого бомбилу. Дістатися до готелю "Корона" вдалося лише через три години. Час пiк, затори. Весь цей час продовжуючи набирати Абагейл. Відповідь була однакова -" Абонент вимкнений, або поза зоною". 

  Підійшовши до дівчини на ресепшині.

- Доброго дня. - відверто збрехала Маша. З похмілля й недосипу її день добрий точно не був. 

- Доброго - відповіла світловолоса дівчина років двадцяти. 

- Абагейл Ван Вуйц у себе? Ми домовилися з нею зустрітися, а  її телефон не відповідає.

- Абагейл Ван Вуйц поїхала ще вночі, і ще не поверталася.

- Тобто як це "поїхала ще в ночі". А куди не сказала? 

- Вона перед нами не звітує. 

- Може брати, з жінками що знають?

 Працівниця готелю дещо смутилася,  і видавила з себе:

- Вони вам нічого сказати не зможуть. Вони дещо прихворіли...

 Маша нахилилася, і обдала дівчину густим перегаром. 

- Ми вчора разом "захворювали". 

-  Так - дівчина нахилилася над самісіньким вухом -, але ви припинили, а вони і досі продовжують. 

- Ясно, користi від них буде нуль. Може все-таки проговорилась? Телефон не відповідає, самої не має, мало що могло з нею трапитися по нинішнім часам. 

- Тодi краще з Поліглотом поговори. - дівчина підняла слухавку з стаціонарного телефону.

- З ким ? 

- Наш місцевий таксист. Знає десяток мов - дівчина промовила в слухавку - Алло Поліглот ти?... Пам'ятаєш британку вчора в ночі ти відвозив... Зможеш згадати куди... Так це важливо... Добре чекаємо. - дівчина поклала слухавку  - Зараз він приїде. 

 Поліглот виявився досить міцний чоловік рокiв сорока. Розмовляючи по дорозі Маша дізналась що він не завжди був таксистом. Раніше був професором лінгвістом, але потрапив під скорочення,  і зараз крутиться як може. 

 Уже опинилася в його райони Маша почала впізнавати місцевість, а надягнув сонце захисні окуляри впізнала будинок Дениса Маглова. 

- Ну ось сюди я  її привіз. Вона розплатилася. Я їй кажу - Може почекати?  Вона відповіла що не треба, і пішла в ту арку - таксист показав на знайомий вхід у двір. 

- Знаю я це місце. Тут її хлопець живе. 

- Тут ?- здивувався Поліглот - Це звісно не Троещина, але ж в "Коронi" інші зупиняються. 

- Через інтернет списалися.

- Ох уже мені цей інтернет - пробурчав водій. 

- Зачекай на мене.

- Я краще з тобою піду. 

 Маша не заперечу.ва Не доходячи до входу у двір їх окликнули бабці на лавці

- Ви до кого?

- До Дениса Маглова. 

- До кого? - перепитала друга.

- До студента який в Вікоровни квартиру знімає - пояснила інша.-  Але зачекайте, в нього зараз уроки? Чи як там вони називаються? 

- Пари - машинально поправила Маша - В нього викладач захворів. Замінити ніким, тому вікно виникло - наплела дівчина перше, що на думку прийшло. 

- Він зранку не з'являвся. Ви подивіться в гаражах. Це прямо за нашим будинком. 

 Знайти гаражі не виявилося проблемою. Зайшили в перший відчинений, де якийсь чоловік корпався в стареньких жигулях.

- Доброго дня - привіталась Маша. 

- Доброго - пролунало несподівано з-під авто. Трохи придивившись вона побачила ногу з-під авто.

- Доброго - підтвердив перший. 

- Пробачте що відволікаю. Ми шукаємо Дениса Маглова. 

- Та немає у нас такого. 

- Ну ти даєш - почулося з-під днища - Ти що, пацана зі скутером не знаєш ? 

- Той що гараж Іванича покійного займає? 

- Його. 

- Ну тоді  прямо. Перший провулок пропускайте,  не доходячи один гараж до другого буде його гараж. Червоні ворота в нього там. 

 Знайшли гараж, але не ньому висів навiсний замок. Але дівчина все-таки постукала. 

- Нащо?- здивувався таксист - Замок же висить. 

- Для очищення совістi. 

 З середини почувся шум. Маша крикнула:

- Абагейл, якщо це ти там стукни двічі? 

 Пролунало два удари.

- Треба чимось збити замок. 

- Я зараз авто підгоню. Там монтировка. Якраз її  і заберемо. 

 Через три хвилини "Ауді" уже було біля гаража. Поліглот став ламати замок монтировкою. 

- Давай те швидше. 

- Не підганяй мене. Я колишній професор - лінгвіст, нині таксист, а не професійний ведмежатник. 

  Під натиском замок впав. Вскочивши в гараж Маша побачила зв'язану по руках і ногах Абагейл. Розв'язавши майже не притомну дівчину, таксист взяв  її на руки. 

- Давай вперед. Дверцята відчиниш. -  скомандував чоловік. 

 Маша виконала те що було велено. Коли Абагейл поклали Маша Нерест зустрілась поглядом з господарем гаража, що якраз підходив до них. Поліглот все зрозумів по очах дівчини. Підійшовши до Дениса Маглова він замахнувся. Молодий хлопець без жодних труднощів перехопив руку. Різкий удар в горло,  і кремезний таксист упав замертво на землю. 

 Маша Нерест не розбиралася в анатомії. У всілякому разі не настільки аби знати що перелом кадика, це вірна смерть. 

 Від побаченого Маша оторопіла. Убивця переступив через тіло. Дівчина інтенсивно відійшла в бік. Краєм ока вона помітила ключі в замку. 

 Буквально заплигнувши в Авто дівчина заблокувала двері. Підбігши Денис Маглов почав смикати дверцята. Маша переповзла на водійське сидіння. Провернула ключ в замку, але стареньке "Ауді" відмовлялося підкорятися.