24 глава

*Кейт 
Рідні стіни ,рідна кімната ,рідні люди .
—Доню ,як же ми скучили за тобою. —тато підійшов до мене і обняв ,коли побачив на порозі будинку .
—Катя ,моя маленька донечка .—мама побачила мене і теж підійшла щоб обняти .На її очах з'явились сльози .
—Як же я за вами скучила. —я міцно їх обох обняла і ми прийшли всередину будинку .А тут нічого не змінилось з дня мого від'їзду .—Я скоро. —я взяла валізу і понесла її в свою кімнату ,в якій я прожила 17 років .Я сумувала за цим її особливим запахом ,за цим ліжком ,за цими плюшевими ведмедиками ,за шафою, в якій я любила ховатись від батьків. Я сіла на ліжко і мовчки витирала сльози .Хотілось залишитись в дитинстві .Шкода ,що часу не повернути .
Переодягнувшись в сірий спортивний костюм я повернулась до батьків ,які вже накривали стіл на кухні. 
—Я спекла для тебе пиріг з вишнями .
—Дякую ,мамо.Це так мило з твого боку .—я підійшла до неї і обняла. Вона пам'ятає про те ,як сильно я люблю ці пироги .
—Ей ,а мені обійми .—втрутився батько. Він підійшов до нас і міцно накрив своїми обіймами .—Як добре ,що ви в мене є. —я сумувала за ними .
—Ну все ,їжа холоне. Швидко до столу,а то Катя після довгої дороги. 
Смачно поласувавши маминими фірмовими стравами ми перемістились у вітальню .
—Ну як ти там Катя ?Як тобі в Нью-Йорку?—запитала мама ,яка сиділа біля мене на дивані .
—Все добре. Навчаюсь ,готуюсь до конкурсу .—я згадала про Майкла і на моєму обличчі на мить з'явилась усмішка .Як він там без мене ?
—Ми раді за тебе ,доню .Ти обов'язково переможеш .—мама накрила мою руку своєю і ніжно поцілувала в лоб .—Ти так несподівано приїхала .Ми так сумували за тобою .Ти зробила нам великий сюрприз і не тільки нам .—на цих словах я трохи насторожилась .Виникло якесь невідоме мені раніше хвилювання. Я запитально поглянула на маму і та продовжила говорити. —Твій наречений теж в Україні. —на цих словах усмішка зникла з мого лиця .В горлі ніби комок застряг і я не могла вимовити ні слова .—Олександр теж тут .—я ніби пропала з реальності ,все блукаючи десь у власних думках і фантазіях .Ця зустріч звісно була неминучою ,але я не думала ,що все відбудеться настільки швидко. Якщо до цього в мене була хоч якась надія на стосунки з Майклом ,то зараз вона померла .—Доню ,ти мене чуєш ?—мама ніби витягнула мене з трансу. —Я кажу ,що після завтра Олександр прийде до нас з своєю сім'єю на вечерю .
—Ага ,мамо ,я дуже рада .—я награно усміхнулась і попрямувала до своєї кімнати .—Мені потрібно відпочити з дороги. —останнє ,що я сказала ,коли виходила з вітальні .Тільки захлопнувши за собою двері і закривши їх на ключ ,я впала на власне ліжко і залилась гіркими сльозами. Мабуть ,що тільки зараз я усвідомила яку фатальну помилку зробила в житті. Але в мене не було вибору. В противному варіанті б постраждали мої близькі. Я пожертвувала власним щастям заради них .
На що стало схожим моє життя ? Минуле під назвою Нік намагається знову ввірватись в моє життя ,як той страшний кошмар. Я закохана в Ворнера з яким ніколи не буду разом ,хоча так сильно хочу .І ще на мене чекає зустріч з моїм нареченим .Єдине ,що я знаю про нього —це те ,що його звати Олександр .Запутані сюжети турецьких серіалів здавались якось дитячою казкою в порівнянні з моїм життям .Ось така от вона реальність .
Тихо плачучи в подушку я й заснула ,а прокинулась від того ,що мій телефон дзвонив .І хто це так рано вирішив зі мною поговорити ?Я підняла трубку .
—Привіт .—почула я знайомий голос .Це була Бланка .
—Привіт ,Бланко .
—Як ти ?
—Та норм .—я сонно потерла очі і піднялась з ліжка .—А ти ?
—У мене все добре ,Кейт .У мене є для тебе одна хороша новина .Від універу організовується поїздка в Чикаго на осінніх канікулах .Я вже записалась .Мені сказали і в тебе запитати .Відповідь потрібно дати негайно .Ти ж поїдеш ?
—Ну гаразд ,якщо ти їдеш ,то я теж .
—От і добре .У нас вже вечір ,я піду спати .Добраніч .
—Бувай .
І та кинула трубку. А я продовжила сон .Але виспатись мені так і не дали ,бо прийшла мама .
—Привіт ,сонечко .Як ти ?
—Добре .—вона присіла біля мене і провела рукою по моїй голові .
—Я спекла для тебе сирнички.Ходімо снідати .
—Гаразд .Я вже встаю .—мама лагідно мені усміхнулась і вийшла з кімнати ,а я прийнявши душ і переодягнувшись пішла до батьків .Тато читав газету ,а мама наливала батькові кави .
—Доню ,ти ж не забула ,що завтра до нас прийдуть гості .—на моєму лиці знову зникла усмішка. —Думаю ,що нам потрібно сходити в торговий центр .
—Добре. —сухо мовила я .—Я піду збиратись. 
—Ти ж нічого не з'їла .
—Вибач ,мамо ,в мене зник апетит .Я після обіду поїм .—мама якось з жалем глянула на мене .
Я зробила легкий макіяж і зібрала волосся в високий хвіст. Взяла невеличку сумочку .
На мене вже чекали батьки .Тато нас підвіз до ТЦ ,а сам поїхав на роботу .Ми почали ходити по різних магазинах . 
Мама купила собі червоні лакові туфлі на шпильках і плаття білого кольору .Мені ми ніяк не могли нічого знайти .Знайома ситуація .Я згадала нашу недавню поїздку до ТЦ з Майклом .Як мені було добре і весело з ним .Куди б я не йшла завжди згадувала його...
Я вже так втомилась і вирішила взяти будь-яке плаття.Якщо чесно ,то мені було байдуже .Я вдягалась для чужої мені людини ,яку я раніше навіть не бачила .
Мій вибір зупинився та темно-синьому кружевному платті середньої довжини ,яке мало красиві рукава ,які розширювались внизу .Плаття виглядало досить стриманим .Думаю,що якраз підійде .
Ще ми з мамою купили багато продуктів для завтрішньої вечері .
Приїхали додому  коли вже стемніло  .
Мама пішла готувати вечерю ,а я до себе в кімнату .Я була така втомлена ,що просто впала на ліжко і навіть не хотіла вставати .Але залишатись в тишині сам на сам я не могла .Тож я вирішила послухати музику. Я рандомно вибрала мелодію і випала Black sea .Я іронічно усміхнулась .Це ж саме та пісня, під яку ми танцювали на пляжі з Майклом. Я почала згадувати той день ,ті емоції .І усвідомила ,що цей день був одним з найкращих у моєму житті .Я вперше розгледіла в Ворнері щось світле і добре .Він відкрився для мене ,як зовсім інша людина. Мабуть ,саме тоді я й почала закохуватись в нього .В його солодку усмішку ,красиві блискучі очі ,розтріпане волосся ,добру душу ,впертий характер ...Ми знайомі так мало часу .Як же я встигла так скоро прив'язатись до нього і полюбити?Стільки всього вже нас поєднувало .Я згадувала все .Перша зустріч з клубі ,універі ,наш спір ,танець біля океану ,кіно,прогулянку під дощем ,перший поцілунок в гарячці і другий коли ми вже обоє були при пам'яті й свідомості ,але точно не розуміли навіщо ми це робимо .Як би він знав ,як мені хотілось назавжди залишитись в його обіймах ,якби ж він знав ...
Наступною заграла мелодія I hate you i love you .Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ,Я НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ ...І ця пісня знову нагадала мені про нього .Колись я ненавиділа Майкла ,за той випадок в клубі,але потім все переросло в кохання .Он як буває .
Я відчула якийсь приплив енергії і різко піднялась з ліжка і закрутилася в танці .Не знаю ,що володіло мною в той момент .Я просто піддалась мелодії .По щоках котились сльози ,а я усе продовжувала танцювати ,так ніби це востаннє .Коли мелодія вщухла я обезсилено сповзла по стіні. Серце вискакувало з грудей і я безперервно намагала насититись повітрям. Я прикрила рот рукою ,щоб ніхто не чув моїх схлипувань .Біль ,розпач ,безвихідь ,страх .Кохання —це не завжди букети троянд ,плюшеві ведмедики і поцілунки. Кохання —це щось безкінечне і дуже сильне .Це маленьке божевілля для двох ,наркотик ,від якого ти не можеш відмовитись ,залежність, від якої неможливо позбутись ,бо людина яку ти любиш захоплює твоє серце і думки назавжди .Майкл став моїм наркотиком ,моїм коханням ,яким я ніколи не зможу насолодитись. Здавалось ,що серед 7,7 млрд людей на планеті я знайшла саме того кого мені потрібно .Я знайшла другу половинку мене ,але ми ніколи не складемо цілого,бо так вирішила доля .Клята доля !Чого ти не познайомила мене з ним раніше,чого ти звела мене з ідіотом Ніком ,чому ти дозволила покохати ,але ніколи не бути разом ?!Невже я заслужила всіх цих випробувань ?
Красиве сонячне проміння ,яке сліпить мені в оченята .Я прокидаюсь і відчуваю його теплу руку на моєму плечі .Він теж відкриває очі і посміхається мені .Мовчанка ,слова просто зайві. Ми насолоджуємось моментом і даруємо один одному усмішки .Тоді він починає мене лоскотати і я заходжусь від сміху .Пір'їнки від подушки підлітають вгору і здригається від кожного мого руху .Я прошу його припинити ,але він лише лукаво усміхається .Та все ж зупиняється ,але просить навзамін одне бажання .Він нахиляється і ніжно цілує мене в губи. Я знову чую його неперевершений аромат ,який зачаровує мене. Він так трепетно і ніжно обіймає. Я знову йому усміхаюсь у відповідь .Ще близько 20 хвилин ми просто лежимо і дивимось в даль. Та час іде ,потрібно вставати. Він ніжно цілує мене в лоб і встає .А я продовжую насолоджуватись цим прекрасним ранком .Згодом я теж піднялась ,щоб поглянути де мій коханий .Я зайшла в кімнату ,але там було порожньо. Де дівся Майкл ?Я почала його гукати ,але чула лише голос ,а знайти не могла .Я заходила в якісь нові і невідомі мені кімнати .Де я взагалі знаходжусь ?Що це за місце ?Я ніби попала в гігантський лабіринт ,з якого немає виходу.Майкл перейшов на крик .Остання фраза ,яку він сказав :"Кейт ,негайно тікай !Це пастка !"
Я бігла на його голос ,але я була загнута в глухий кут .Двері закінчились і я опинилась запертою. Виходу з цієї кімнати не було .Чорні голі стіни і більше нічого .Я почула чийсь плач .Він розносився по всій кімнаті ,а ще чиїсь люті крики .Серце вилітало з грудей від пережитих емоцій .Я сходила зрозуму. Бігала в пошуках виходу ,але все було марно .І тут підлога під мною почала обвалюватись донизу. Чорно-біла плитка просто падала кудись у безодню .Я залишилась в куті .Більше не було на що ставати і тоді я теж полетіла вниз .Нестерпний крик:"Біжи  !"...
Я  різко піднялась і почала віддихуватись .Мені приснилось жахіття .Я знаходилась в власній кімнаті і ніяк не могла оговтатись. Трохи заспокоївшись я подивилась на годинник .Зараз тільки 6 ранку. Я вирішила відволіктись і пішла на пробіжку.Близько години я намотувала круги біля парку. З голови все не виходив той сон .Я так в ньому перелякалась .Надіюсь ,що нічого поганого не станеться .Мабуть ,це через те ,що я скучила за Майклом. Я присіла на лавочку і зайшла в Інстаграм .Він в мережі .Я почала набирати текст :
—Привіт .Дивно це казати ,але я скучила .Мені не вистачає тебе ,Майкле .
Я так хотіла відправити ,але не змогла .Мені бракнуло сміливості .Я стерла повідомлення і побігла додому .Поки ще всі спали я вмостилась в ліжечко і продовжила спати до того моменту ,поки мене не розбудила мама .Вже був обід .Як я так довго проспала ?Мабуть ,що це через стрес .Поснідавши ,чи вже краще сказати пообідавши ми пішли готувати вечерю для наших сьогоднішніх гостей. Матуся як завжди хотіла наготувати на цілий стіл. Поки всіх продуктів не використає не зупиниться .І байдуже ,що до нас прийде тільки 3 людей .Десь три години ми провели за плитою .Потім я пішла збиратись .Випрямила волосся і зробила легкий макіяж .Я сумно глянула на себе в дзеркало .Майбутня наречена ?Такий тепер мій статус ?Мені ще й 18 немає ,а я вже одружуюсь ,так ще й за незнайомця ,якого не люблю .Хороню себе заживо ,але виходу немає .Я хотіла знову заплакати ,проте стрималась ,бо вже скоро мали прийти наші гості і часу виправляти макіяж не залишилось б .
В коридорі я почула чийсь голос .Хтось весело розмовляв. Це означало лише одне —мій "наречений " і його сім'я вже тут .Я глибоко вдихнула і вийшла з своєї кімнати .В коридорі стояли мої батьки ,Олександр і його мама і тато .
—Добрий день.—я підійшла ближче і усміхнулась ,хоч мені цього й не хотілось .
—Добрий .Ну привіт ,Катя .Мене звати Петро Іванович .—представився батько Олександра. —А це моя дружина —Вікторія і наш син Олександр .
—Приємно познайомитись .—Петро і Вікторія підійшли до мене і обійняли .—досить милі люди ,хоч і зовсім чужі мені.
Тоді настала черга Олександра. Високий блондин з голубими очима і розбурханим в різні сторони волоссям .Він був одягнутий в сірі класичні штани ,білу сорочку і того ж кольору кросівки .В руках у нього був букет білих лілій .Він вручив їх мені. 
Як тільки я взяла їх до рук мене одразу почало тошнити .З дитинства я ненавиджу їхній запах і ці квіти в загальному. Добре ,що мама забрала їх від мене і мені стало трохи краще. 
—Можна просто Саша. —той підмигнув мені і обійняв .Він міцно прижав мене до себе за талію .Цей його "жест" мене явно не порадував .З того моменту я зрозуміла ,що з Сашою мені буде ой як не просто. 
Так він красунчик ,хоч і не такий красивий як Майк ,але від нього віє холодом і самозакоханістю . Я відсторонилась від нього,бо не змогла більше так стояти .Відчувати чиїсь обійми ,окрім Майклових було морально важко .Ми пройшли в вітальню і сіли за стіл .Я сиділа біля Саші .Всі про щось весело гомоніли ,а  я задумавшись дивилась у вікно .Батьки почали показувати мої дитячі фото .А я просто сиділи в соц .мережах. Раптом я відчула чиюсь холодну руку в себе на нозі .Я підняла очі і побачила ,що це був Саша .
—Що ,мала ,скучаєш ?—він єхидно мені усміхнувся .Коли він назвав мене "малою " по тілу пройшлись мурашки .Так називав мене тільки Майкл .
—Ні ,мені дуже весело .—з сарказмом відповіла я і забрала його руку. 
Всі решта були зайняті і не чули нашої розмови .
—Хах ,а покривлятись не раджу .Не варто ображати майбутнього чоловіка .—він наблизився і тихо прошепотів на вухо. 
—Ой .Ти ще мені не чоловік .
—Це лише справа часу .Від мене не втечеш .
—В вікно стрибну і більше тебе не побачу. —фиркнула я .Він мені не подобається. 
—А ти я бачу дівчинка з характером .Ну нічого ,я і не таких бачив. —він знову положив мені руку вище коліна .
—Ще раз ти до мене доторкнешся і я тобі пальці поломаю ,що ти в них і виделку не візьмеш!—пригрозила я. Той єхидно усміхнувся. 
—До весілля заживуть ,а точніше до першої шлюбної ночі .—на цих словах мене чуть не знудило. Тільки через мій труп. 
—Нехай цей день ніколи не настане .
—Ще й як настане ,люба .
—Можливо Всесвіт змелосердиться наді мною і тебе переїде якийсь камаз. —на цих словах він таки замовк. Рада ,що тепер не чую його .
—Мамо ,в мене живіт розболівся .Я піду приляжу .—я скривилась ,вдаючи ,що мене справді щось болить. Мама покивала головою ,а гості побажали швидкого одужання і я пішла до себе в кімнату .
Бланка не була в мережі ,Майкл теж. Де вони ,коли мені так потрібні ?Тут до мене подзвонив хтось .Я підняла трубку і це був Дерек .
—Привіт ,Кейт .Вибач ,що так пізно .Нас просто в пару поставили робити проект .Ось вирішив тобі це повідомити. Його потрібно здати до наступної середи .Ми встигнемо його зробити ?Просто я не знаю коли ти повернешся .
—Привіт .В неділю вже буду в Америці. Думаю ,що ми встигнемо все зробити . Дякую ,що повідомив .Кинеш мені тему ,я пошукаю якусь інформацію в Інтернеті .Гаразд ?
—Ок. Я теж вже дещо знайшов .Можливо ,обговоримо це по відео зв'язку ,щоб не витрачати  багато часу в пусту ?
—Ок .Давай за пів годинки .Думаю я встигну трохи дослідити тему. 
—Добре .Мені підходить. Ти там як вдома ?Все добре ?
—Так .—мені була приємна увага Дерека. За цей час я зрозуміла ,що він хороший друг і мені приємно з ним спілкуватись .—Вдома добре ,але я вже сумую за Нью-Йорком .Передавай усі в універі привіт від мене .
—Гаразд .Майкл теж питав про тебе .Він передавав тобі привіт. —Ворнер цікавився мною .Змішані почуття я відчувала в той момент. 
—Ок .Йому теж передай .Скажи ,що я скучила ...за нашими тренуваннями .
—Обов'язково передам. Гаразд .Я подзвоню до тебе через пів годинки .
—До зустрічі .
Ми попрощались з Дереком і він навіть зміг підняти мені настрій .Я навіть встигла забути про Сашу і приступити до вивчення теми ,але тут він знову нагадав мені про своє існування .
—Сумуєш ,кохана ?—Саша зайшов в мою кімнату і сперся об двері .
—Хах ,краще від скуки помру ,ніж з тобою зайві 5 хв. поговорю , Олександре .
—Ммм.Ну чому так офіційно .Можна просто Саша ,або котик ,або любий .
—Ей ти ,сфінкс паршивий вийшов з моєї кімнати .
—Люблю гарячих дівчат. —він підійшов ближче .
—А я до тебе холодніша за Антарктиду .Так ,що вийди по хорошому .
—Ну ок. —він обернувся і направився до виходу ,але дойшовши до дверей він просто зачинив їх на ключ .
—Ей ,ти що робиш ?
—Я обурено підскочила з ліжка .
—Ну ,що ж тепер нам ніхто не заважатиме ,мала .Можливо ,вдастся тебе зігріти. 
—Він підійшов впритул до мене. Ми стояли десь посередині кімнати .
—Віддай ключ .Негайно !
—М...не сердься .Колись віддам .—він єхидно усміхнувся і підійшов ще ближче. Його руки опинились но моїй талії .
—Що ти робиш ?—з обуренням крикнула я .
—Репетицію перед нашим весіллям ,кохана .—він прижав мене ще ближче до себе ,а його руки опускалися все нижче. 
—Я зараз твій похорон відрепетирую.