14 глава

*Катя
Поведінка Ворнера мене приголомшила .Це знову був той Майкл ,якого я зустріла тоді в клубі .Нахабний і егоїстичний хлопець .Я знову помилилась в тобі ,я знову стаю на ті самі граблі .Кейт ,що ти робиш ?Чому ти знову й знову переконуєш себе в тому ,що це всього лиш маска ,а насправді він добрий і хороший ?Йому байдуже до всіх .Я дивилась на синець на власній руці і по щоках котились гіркі сльози .Як він міг ?Як мені з ним взагалі далі спілкуватись ?Якщо він повів себе так раз ,то й ще раз так поведеться .На кону була участь в проекті .Якщо зараз відмовлюсь з ним танцювати ,то про мрію можна було забути .Чому все так склалось ?Мені хотілось стерти з пам'яті цей день ,хотілось переконати себе ,що все це був лише сон ,а не гірка реальність ,але кожного разу відкриваючи очі я бачила одну й ту саму картину .П'яний Ворнер ,який вирішив покопирсатись в моєму особистому житті ,а потім ще й побив Ніколаса.Зараз я була не готова ні говорити з Майклом ,ні репетирувати .Мені був потрібен час ,щоб змиритись з цим всім. 
Ранок понеділка .
Сьогодні на пари я прийшла досить швидко .Бланки ще не було ,тому я просто залипала в телефоні .Коли вона прийшла ,то ми обійнялись .
—Привіт ,Кейт .—дівчина усміхнулась ,поставила рюкзачок на парту і сіла поруч .
—Привіт.
—Після мого дн ми й більше не говорили .Хотіла б подякувати ,що ти прийшла і вибачитись від імені Майкла .Я звісно не захищаю його ,але ми вже досить знайомі і я впевнена ,що він не хотів тобі нашкодити .Він дуже емоційний і в цьому його мінус ,але це не спеціально .—всі навколо хотіли вигородити його ,сперши все на алкоголь і емоції ,але це не змінить минулого ,не змінить його вчинку .А він навіть не зміг нормально пробачення попросити ...Думаю ,що йому байдуже на мене .Ну образилась і що ?Знайде собі іншу партнерку та й усе .На почуття інших таким людям як Майкл взагалі наплювати !
Я не знала ,що мені відповісти Бланці ,тому просто перевела тему .
—А як пройшло твоє побачення з Ніколасом ?—коли я це сказала ,то на обличчі Бланки одразу ж появилась усмішка .
—Все пройшло чудово .Він такий добрий ,веселий ,з ним так добре і легко поруч. 
—Я рада за вас .Думаю ви будете класною парою .
—Дякую . Я теж на це надіюсь .Як думаєш я йому подобаюсь ?—я усміхнулась . 
—Він дивиться на тебе дуже закохано .—добре ,що хоч хтось в цьому житті щасливий .
—Кейт ,я впевнена ,що ти теж скоро знайдеш своє кохання .—Бланка обняла мене. —я лише іронічно усміхнулась ,бо знала ,що слова Бланки ніколи не здійсняться .За 2 місяці я одружусь з хлопцем ,якого навіть не знаю .І на цьому кінець ...
Пройшло вже пів пари ,а Майкла все ще не було .Я не здивувалась ,бо він часто запізнювався ,думаю ,що для нього це норма .
Пари закінчились ,а Ворнер на них так і не з'явився .Я підійшла до Дерека ,щоб запитати чому його друга не було .
—Привіт ,Дереку .А ти не знаєш чому Майкла не було сьогодні в універі ?—я наздогнала хлопця ,коли він вже виходив з університету .
—Я сам би хотів дізнатись де він .Я набирав його декілька разів ,але він не брав трубки .Ти дзвонила до нього?
—Так ,теж не взяв .
—Знаючи Ворнера ,то це для нього нормально .Напевно поїхав кудись безсовісний і не бере трубки. Думаю ,що до вечора він передзвонить .Я зараз їду з Фелісією в гості до її батьків ,але ввечері можливо заїду до нього ,якщо він таки до цього часу не передзвонить .Якщо що,то я тебе наберу .
—Ок , дякую .
—Бувай .—я помахала Дереку у відповідь і пішла своєю дорогою .Я хотіла поговорити з Ворнером на рахунок тренувань .На нього мені байдуже ,але від конкурсу я не відмовлюсь .Я не буду кидати все через якогось п'яного ідіота .На тренуваннях буду викладатись на повну , а після і бачити його не хочу .Я мріяла про цей конкурс з самого дитинства і зроблю все ,щоб моя мрія здійснилась ,навіть якщо прийдеться терпіти цього Майкла .
Я читала книгу ,як раптом до мене подзвонив Дерек .
—Ало ,привіт ,це Дерек. 
—Хай ,слухаю .
—Я дзвонив до Ворнера  разів ще 10 ,але він і так не взяв трубку .На жаль ,я не зможу заїхати до нього ,бо ми з Фелісією залишились в її батьків .Я обдзовонив наших спільних з Ворнером друзів ,але ніхто його не бачив сьогодні і ні до кого він на зв'язок не виходив .Кейт, в мене якесь погане передчуття .Ворнер звісно свиня ,яка може не брати трубки ,але я не говорив з ним вже більше доби ,це на нього не схоже .Думаю ,що все ж таки щось з ним сталось.Ти б не могла поїхати до нього додому і перевірити чи він там ,прошу .
—Гаразд .—я погодилась ,бо й сама відчувала ,що щось трапилось .Перевірю чи все з ним гаразд і якраз поговоримо .
—Дякую тобі .Передзвониш мені коли  все дізнаєшся .
—Добре . Бувай ,Дереку .
—Папа .—попрощавшись з Дереком я пішла одягатись ,бо на той момент вже була в піжамі .На вулиці вже починало темніти і було прохолодно ,тому я одягнула джинси банани з високою талією ,білу футболку оверсайз ,зверху накинула джинсовку і взулась в білі кросівки .
Добре ,що Майкл жив на сусідній вулиці і я швидко добралась до його квартири .Я натуснула на дзвінок біля вхідних дверей .Хвилина очікування і жодної реакції .Я натуснула ще раз ,але знову ніхто не відчинив,тому я обернулась ,щоб піти ,але тут почула такий вже знайомий мені голос .
—Кейт ?—захрипло і тихо промовив хтось за моєю спиною .Я обернулась і побачила Майкла. Виглядав він не дуже .Хлопець був дуже блідий ,його очі були червоні ,а на чолі були краплинки поту .
—Ворнер ,що з тобою ?—я вперше бачу його таким .
—Я ...я—його коліна трохи похитнулись і він чуть не впав , я налякалась і підбігла до нього. Щоб він не впав я взяла його за плече .
—Ходімо всередину .—він кивнув головою і ми зайшли в квартиру. Я допомогла йому присісти на диван у вітальні. 
—Я трохи прихворів .—я присіла поруч і прихилила свої губи до його чола .У нього явно була висока температура .
—Ворнер та ти гориш .Потрібно швидко їхати в лікарню !—він скривився на мої слова .
—Тільки не в лікарню ,ні .Мене від одної згадки про це місце верне .Ці білі палати ,запах медикаментів і хлорки.Прошу ,завтра мені стане краще .—навіть коли він хворий ,то поводить себе ,як мала дитина .Невже не розуміє ,що зі здоров'ям жарти погані .
—Ворнер!
—Peach girl ,прошу .—його красиві очі дивились на мене благальним поглядом .І що мені робити ?І тут я згадала про Дерека ,потрібно йому передзвонити. Я відійшла ближче до вікна і набрала хлопця .
—Привіт ,Дереку .Ворнер вдома ,але він погано виглядає .В нього дуже висока температура ,але він відмовляється їхати в лікарню .Що мені з ним робити ?
—Так ,значить він вдома ,це вже добре .Знаючи Ворнера і його ненависть до лікарень ,то ти його навіть силою туди не затягнеш .Але я попробую це якось вирішити .Моя тітка працює лікарем .Я попрошу її приїхати до Ворнера додому .
—Гаразд ,буду чекати .
—Кейт ,не залишай його самого ,прошу .
—Ок ,я буду з ним доки це буде потрібно .
—Я знаю ,що він тебе сильно образив ,але він і справді не хотів .Він шкодує ,я це знаю .Доля вже й так його наказала ,хоч ти не наказуй ще більше .
—Хм...—я вздихнула .Ворнер ти звісно зараза ,але я не зможу тебе зараз покинути ,не зможу залишити одного навіть попри біль і розчарування .Моє серце говорило мені :"Залишся " і сьогодні я його послухаю .
Закінчивши нашу з Дереком розмову я повернулась до Майкла .Він лежав на дивані. Я підійшла до нього і накрила легким пледиком .
—Як ти міг застудитись ?
—Я гуляв під дощем .—я навіть не була здивована .Від Майкла можна було очікувати всього .
—Ворнер ти ідіот .
—Це через тебе все сталось .—ах, так це й я йому ще в чомусь винна ?
—Дурним тебе зробила природа ,а не я .—на лиці хлопця з'явилась ухмилка .
—Якби ти пробачила мене ,то б усе було добре .
—Якби ти не поводив себе тоді як свиня ,то б усе було добре !Ти сам у всьому винен , Ворнер .Що на тебе взагалі тоді найшло ?
—Не знаю ,не знаю ,що зі мною було !Це був не я ,я не хотів .
—Хм ...так сказати саме легше .Але це був ти ,ти справжній !—я хотіла встати ,розвернутись і піти ,але Ворнер спіймав мене за руку і притягнув до себе .Він нахилився і прошепотів на вухо :—Пробач .—його мелодійний бархатний голос огорнув мою свідомість і заставив мозг відключитись .Одне слово ,яке я хотіла почути від нього ,він таки сказав .Попри власну гордість і егоїзм він таки вибачився .Хоч і здоровий глузд казав мені встати і піти ,проте серце казало геть інше .Я розтанула від одного лише слова ,від одного лише "Пробач."В той момент здавалось ,що той "добрий " Ворнер повернувся ,що все ж таки це він справжній .—Не залишай мене самого ,прошу .Залишся.—по моєму тіло пройшлись мурашки .Мабуть ,він від гарячки марить .Я приклала до його голови свою долоню .—Ти гориш .—тихо промовила я .Майкл все ще тримав мене за другу руку .
—Горю ,бо поруч ти .—наші погляди зустрілись. Ворнере, чому ти заставляєш мене божеволіти ,чому заставляєш моє серце битись в пришвидшеному темпі ?Цей хлопець зводив мене з розуму одним лиш поглядом .Навіщо він так зі мною ?Майкле ти заставляєш кожну клітину мого тіла завмирати ,але навіщо ?Ти мариш ,жартуєш чи кажеш правду ?Щоб це не було ,я мушу забути ,те що щойно почула. Я віддалилась від Майкла і забрала руку .Його погляд зводив з розуму і страх наповнив мене .Чому ?Бо я хотіла ,щоб це було не просто маренням ,щоб це було реальністю .Мене тягнуло до нього як магнітом ,але єдине ,що я могла лише віддалятись від нього .Я не можу полюбити тебе ,не можу бути поруч ,бо одружусь з іншим .Ох ,як я зараз жалію ,що маю одружитись з іншим .Цей клятий Ворнер !Я відчуваю щось до нього ,але ...я теж марю ,марю .
Я розвернулась і пішла до кухні .Набравши склянку води я випила її .Опануй себе і свої почуття .Ти не можеш їм піддаватись ,не можеш .Він марить і ти теж .Ти йому не потрібна і він тобі теж .Це всього лише гра ,яка скоро закінчиться .Я вдихнула і видихнула .Мені трохи полегшило і я вернулась до Майкла. 
За 10 хвилин я почула ,як хтось дзвонить в двері .Я відчинила їх і побачила перед собою жінку років 45 в білому халаті .
—Добрий вечір .Я Белінда Паркер—тітка Дерека. 
—Доброго вечора .Проходьте в середину .
Жінка зайшла в вітальню ,де лежав Майкл .Вона підійшла до нього і почала оглядати .
—У вас застуда ,але температура дуже висока .Краще поїхати в лікарню .
—Ні ,прошу ,вас .Тільки не в лікарню .Я буду вдома лікуватись ,але тільки не в лікарню .—і знову Ворнер зі своєю впертістю .
—Потрібно збити температуру і щоб за вами постійно хтось наглядав принаймі до завтрашнього ранку .Ваша дівчина зможе за вами наглядати ?—жінка перевела на мене погляд .Ворнер теж благально подивився на мене .Я не хотіла залишатись ,хотіла триматись подалі ,але все ж погодилась. В аптечці Майкла були потрібні ліки і місіс Белінда дала їх йому . Ворнер заснув ,а жінка пішла ,лише на останок сказала ,що якщо Майклу стане гірше ,то щоб я обов'язково подзвонила їй .
Я присіла на м'яке крісло навпроти дивану .Майкл солодко спав ,а я за ним спостерігала .Я залишилась ,але чому ?Чому попри образу не залишила його ?Мені було шкода його і я по-справжньому хвилювалась за нього .З цими думками я і заснула. 
Прокинулась я від теплого сонячного проміння. Я потягнулась і піднялась з крісла .Ворнер ще солодко спав .Я присіла біля нього і доторкнулась до його голови .Температура вроді спала ,це добре .Майкл ворохнувся і розплющив очі .
—Peach girl ...—я усміхнулась .Якщо так називає ,то йому точно краще .
—Як ти себе почуваєш ?
—Вже краще  ,тільки горло сильно болить і я трохи захрип .
—Температура вже трохи спала ,думаю через днів 5 ти повністю одужаєш .Я приготую нам сніданок ,ок ?
—Буду дуже вдячний .—я направилась на кухню ,коли виходила то вслід почула від Майкла :
—Дякую .—я усміхнулась йому у відповідь і пішла .
В холодильнику я знайшла все потрібне для млинців ,тому я вирішила їх приготувати. За пів години сніданок уже був готовий .Я пішла в вітальню до Майкла .
—Ти зможеш дойти до кухні ?
—Так .—Майкл піднявся і перейшов у кухню .
Я поставила на стіл тарілку з млинцями ,які полила згущеним молоком ,цукерничку і ще запарений чай .
Ми обоє сіли за стіл .Мені було цікаво ,чи сподобається Майклу приготована мною їжа .Навіть не здивуюсь якщо він розкритикує мої млинці або кине на рахунок цього якийсь уїдливий жарт .Проте , я помилилась .Реакція Ворнера мене вразила .
—Мммм...це найсмачніше ,що я їв за останні років десять так точно .—я широко розплющила очі від здивування.Ворнер ,який може дозволити собі їжу в найкращих ресторанах Нью-Йорку зараз вихваляє мої млинці ?Це або сон або ... —Такі смачні млинці готує лише моя мама ,вона мені такі в дитинстві готувала ,коли ще не була деканом.—на його лиці з'явилось якесь розчарування і сум .
—На твоїй кухні бракує жіночої руки .
—Хм...на моїй кухні її й ніколи не було .Я живу тут з 15 років сам .Готувати я не люблю і майже весь час замовляю доставку ,тому домашня їжа на цьому столі вперше .В тебе дуже круто виходить .
—Дякую .Можна задати тобі запитання ?
—Так ,звісно .—відповів Майкл ласуючи сніданком .
—Чому ти так рано переїхав від батьків ?—хлопець відклав виделку .
—Коли мені виповнилось 9 моя мама почала працювати в університеті .Спочатку викладачем ,потім деканом .Вона весь час приділяла роботі .Батько з ранку до ночі займався бізнесом і я його взагалі рідко вдома бачив .Коли мама почала працювати я залишився  сам .Головним моїм другом була няня—місіс Елісон.Коли я приходив додому ,то більшість часу проводив з нею .Мама більше не готувала для мене млинців ,не гралась зі мною ,не читала казок на ніч .В один момент я ніби став самотнім .Маму і тата я взагалі рідко бачив вдома .Цей дім був для мене пустим ,в ньому вже не було такого затишку і тепла ,як колись .Для мене він став лише приміщенням в якому я ночував.Тому в 15 я вирішив переїхати від батьків.Цей дім і так мене нічому не тримав .—розповідь Майкла мене дуже зворушила. 
—Думаю ,що в цьому домі колись появиться те тепло і затишок ,яке було в тебе в дитинстві .
—Ах...—він хотів ще щось сказати ,але промовчав .Під час сніданку Майкл знову спопеляв мене своїм поглядом .Жодних слів ,лише погляд , який заставляв кров в моїх жилах холонути. Я лише відводила погляд і  не реагувала.
—Я вже ,мабуть ,піду ,якщо тобі краще ...мені потрібно в університет .
Я вже встала ,щоб піти ,але Майкл знову зупинив мене .Я опинилась між кухонним столом і Ворнером .Він обперся об стільницю і я опинилась у пастці .Я не могла втекти ,не могла сховатись .
—Залишся .—він знову прошепотів мені це не вухо .Ця фраза почала дуже часто звучати з його вуст .Його ще хриплий голос зачіпав кожну струну моєї душі .Серцебиття знову пришвидшувалось ,а голова плавилась від гарячих думок .Ворнер це ти знову доводиш мене до такого стану ?Його погляд ,його голос ...—Прошу .Температура може знову піднятись і моя смерть буде на твоїй совісті.—ці єхидні очі .Він спеціально це робить ,але навіщо ?
—Мені потрібно в універ. 
—Я подзвоню Дереку і він все вирішить ,ніяких проблем не буде .Прошу , залишся .Всього лиш один день .
—Гаразд ,але ти будеш робити все що я захочу .Не будеш мене ображати ,будеш слухати мене Ворнер .
—Домовились , peach girl .—прошепотів він мені на вухо .Ворнер як в тебе це виходить ?Як одним поглядом ти заставляєш мене сказати "так" ,коли я маю сказати "ні "?
Але насправді я теж хотіла провести цей день поруч з ним ,хотіла залишитись поруч.