3 глава

*Майкл 
Я спокійно розмовляв зі своїми друзями перед початком пари і тут до мене підсіла якась дівчина. Здається, я раніше її тут ніколи не бачив. Спочатку я не звертав на неї уваги. Розпочалась пара і в аудиторію ввійшов викладач і почав представляти якусь нову студентку. О ні, це ж вона! Та сама peach girl з клубу, яка вчора мене облила. І звідки вона взялась на мою голову? Хммм... Значить Катя Летвиненко. Не наша, з України. Цікаво. Нормальної розмови в нас з нею зовсім не вийшло. Вона що повишує на мене голос??? Смілива хоч куди. Безсмертна чи не знає хто я? Ну нічого, Кейт, я тобі ще покажу. Після пари ми з Дереком і Фелісією вийшли в хол.
Дерек — мій найкращий друг, а Фелісія — його дівчина. Ми знайомі ще з садочку. Їхні батьки теж бізнесмени. 
— Дереку, знайди мені все, що зможеш на цю Катю Летвиненко. 

Мій друг не тільки майбутній економіст, а й комп'ютерний геній. Через це ми часто називали його хакером.
— Ок. За годинку її досьє буде в тебе. А навіщо тобі ця Кейт? — з цікавістю промовив друг.
— Дереку, просто знайди! — з докором мовив я. Все йому цікаво знати.
— Ну не хочеш, то не кажи!

Він почав шукати щось в свому ноуті.
На наступній парі вона вже сиділа з Бланкою. Цікаво, чим їй моє сусідство не підійшло?
— Дереку, ти щось нарив? — запитав я його після другої пари.
— З її інсти я дізнався багато, плюс Фейсбук мені в поміч... — почав з далека Дерек. Так він і 3 години розказувати може ,вічно переливає водичку.
— Нуууу, не тягни! Давай в кількох словах.
— Народилась і жила в Україні. Їй 17. Дн — 17 листопада. Батько — бізнесмен, мати — косметолог. В сім'ї вона єдина дитина. В школі була відмінницею. Займається спортом, танцями і співає у вільний час, жодних шкідливих звичок. Знає п'ять іноземних мов: англійську, іспанську, французьку, італійську і російську. Ще дуже любить котів.
— Таке враження, що просто ідеальна дівчина.Неначе ангелочок, тільки без німба.

Мене бісить ця Катя. В кожного є мінуси,просто дехто їх вміло приховує.
— Ну майже... — Дерек затнувся. Не люблю коли він ось так обриває і не договорює до кінця.
— Це як? — якщо почав, то вже й закінчуй.
— Не все так просто. В вибраних сторіс в неї дуже багато спільних фото з таким собі Ніком Малієнко. Як я розумію, то це її хлопець Сторіс є абсолютно кожного дня близько року. Я ледве всі світлини перелистав. Вони виглядають дуже щасливі. Квіти, подарунки, спільні прогулянки... Все як має бути, але після 12 серпня сторіс більше немає. Я спробував знайти якусь інфу про цього хлопця, але нічого, абсолютно нічого не знайшов. Ні соціальних мереж, ні контактів, ні якоїсь іншої інфи в неті. Нічогісінько... — а це вже цікаво.І що це за такий таємничий хлопець? — Таке враження, що його просто не існує, але ж на фото вони разом. Тут явно щось не чисто. Я намагався ще пошукати про її стосунки в неті але пусто. Я вперше таке бачу. — Дерек зняв свої окуляри і зі здивуванням підняв брову в очікуванні на моєї реакції. Я сперся на стіл на якому сидів друг і задумливо глянув на відкриту вкладку з сторінкою Каті в Інстаграмі.
— Значить, ідеальна дівчинка зовсім не ідеальна. Якщо інформації немає, то є що приховувати.
— Ну це точно... — лише підморгнув мені Дерек. 
Після пар мені ще прийдеться познайомитись з моєю новою партнеркою. Навіть імені її не знаю, лише те, що вона дуже талановита. У вільний час я вирішив трохи пограти на гітарі. Вигляд із вікна зачаровував і надихав водночас. Люблю цей шумний Нью-Йорк. Шкода лише, що літо вже минуло. Моя улюблена пора промайнула так швидко, а я не встиг насолодитись кожним її днем.
На годиннику 4:58. І де ця дівчина? Заблукала чи просто запізнюється? Я навіть встиг переодягнутись в спортивки і білу футболку. І тут відчиняються двері. Я знову бачу її. Вона що мене переслідує?
А її реакція мене ще більше здивувала. Відкриває двері, витріщається на мене, а тоді здагалі вийшла. Я що привид? Мені стало весело і я почав від цього сміятись з її реакції.
— Peach girl, тобі не привиділось. Це знову я! — вона відкрила знову двері і зайшла всередину.

На її лиці було видно легку злість і роздратованість. Явно не очікувала мене тут побачити. 
Тепер я зміг розгледіти її поближче. Красиве каштанове волосся, яскраво голубі оченята. Думаю, що це лінзи, бо вони виглядали досить не природньо, але мушу сказати, що їй цей колір личить. На зріст вона набагато нижча за мене. Приблизно 1.60.
— Ти Майкл з яким мені доведеться разом танцювати? — вона перепитує, бо все ще сумнівається чи просто думає, що все це сон і вона зараз прокинеться?
— Peach girl,  я теж радий тебе бачити! А ти значить та талановита дівчина і моя майбутня партнерка?Ну, подивимось.

Я намагався бути ввічливим, але моя лукава посмішка мене видавала. Та й сказав я це з помітною ноткою сарказму. Ну що ж, такий вже я.
— Ти сумніваєшся в моїх здібностях? — вона підійшла ближче і я вже зміг її краще роздивитись.
— Звісно, що ні.Твої здібності виводити людину з себе мене просто вражають. — Так, це саме та відповідь, на яку вона заслужила.
— Ахах, як смішно. Думаю, що краще за тебе в мене це не виходить! — ой, які ж ми сміливі. Підійшла до мене і прямо все сказала. — Як шкода, що я дізналась про те, хто буде моїм партнером тільки зараз. Якщо б це було ще вчора, то я б об'їздила весь Нью-Йорк, щоб знайти когось іншого, лиш би тебе не бачити, але, на жаль, заявка на конкурс вже подана.
— Як шкода. Вибач, що не виправдав твоїх сподівань, peach girl, — іронічно, проте, дуже впевнено сказав я.
— В мене є ім'я і я прошу тебе звертатись до мене Кейт. — Зараз вона мене просто вразила. Сказала це спокійно, проте враження було таке, ніби вона своїми довгими нігтями мені хоче лице поцарапати. Як це в неї вдається? Ну просто не знаю. Мабуть, талант.
— Хммм... Ні. Peach girl, тобі більше личить.
— Скажи, будь ласка, на тебе що колись грузовик з персиками перекинувся чи ти з персикового дерева колись впав? Що тобі цей нещасний фрукт і я зробили?
— В мене алергія на персики.
— А в мене алергія на тебе... — вона сказала це тихо, в надії, що я не почую,але зі слухом в мене проблем немає. Ну все, дівчинко, ти догралась.
Я впіймав її за руку і прижав до стіни. Відстань між нами все скорочувалась з кожною секундою. Її красиві очі навіть на момент зачарували мене й я забув, що мав сказати, але це було лише на долю секунди і я швидко вернувся до тями.
— Дівчинко, не грайся зі мною. Ніхто не сміє так говорити до мене! — проте, ця Кейт виявилась досить швидкою і кмітливою. Вона вивернулась і тепер вже я був притиснутий до стіни.
— А ти не смій ніколи так робити, інакше сильно пошкодуєш... — прошепотіла вона мені на вухо Від її голосу в мене аж мурашки по тілу пройшлись. Вона що кидає мені виклик чи просто знову погрожує? — Можливо, ми нарешті почнемо до конкурсу готуватись? — а,точно, конкурс. Я вже трохи забувпро те, що я взагалі тут роблю. — Ти брав участь минулого року.Можеш щось розказати?
— Ну ок.