Розділ 66. Настільні ігри та вечірній затишок

Після успішного завершення майстер-класу із плетіння браслетів дівчатка перемістилися за круглий стіл у центрі кімнати. Софія з урочистим виглядом дістала зі свого рюкзака велику яскраву коробку із настільною грою.

— Це «Уно» та «Мафія»! - Оголосила вона. — У «Уно» грати дуже просто, але треба бути дуже уважним. А у «Мафію» цікавіше грати великою компанією. Давайте покликав усіх із першого поверху!

Лісія радісно підтримала ідею та побігла вниз. Через кілька хвилин вся дачна команда - від юної Шарлотти до суворої Гілен - зібралася у вітальні біля запаленого каміна.

Перші кілька раундів в «Уно» пройшли з бурхливими веселощами. Еріс, яка спочатку віднеслася до карткової гри з підозрою, вже через десять хвилин з азартом кричала:
- Карта "плюс чотири"! Здавайся, Рітце! Ти пропускаєш хід!

— Пані Ерісе, це нечесний трюк! — зі сміхом протестував розвідник, намагаючись розібратися у стосі кольорових карток у своїх руках.

- У цій грі немає честі, є лише перемога! — реготала рудоволоса войовниця.

Роксі спостерігала за тим, що відбувається з теплотою в очах, акуратно скидаючи свої сині карти. Давно вона не бачила Еріс такою розслабленою та по-справжньому дитячою, без тяжкості минулих битв та тренувань.

Коли на вулиці остаточно стемніло, Катя принесла з кухні велику тацю з гарячим какао та маршмеллоу. Софія, попиваючи солодкий напій, подивилася у високе вікно, за яким шуміли осінні сосни.

— У вас тут так здорово, — тихо промовила вона. — Наче за межами цієї дачі взагалі немає жодного великого міста з його шумом та машин. Здається, ніби ми у якомусь казковому замку.

— Це й справді наш замок, — м'яко посміхнулася Лісія, стискаючи в руках теплий кухоль і дивлячись на друзів, що оточували її. — Найкращий і найбезпечніший замок у світі.

Близько дев'ятої вечора за Софією приїхали батьки. Попрощавшись із подругою і пообіцявши обов'язково зустрітися у школі у понеділок, Лісія махала їй рукою біля хвіртки, доки червоні габаритні вогні машини не зникли за поворотом лісової дороги.

Повернувшись до будинку, де горіло м'яке світло і приємно тріскотіли дрова в каміні, Лісія підійшла до вікна і подивилася на нічне небо Києва. Зірки світили яскраво та спокійно. Попереду на неї чекала школа, нові уроки, прогулянки з Софією та затишні вечори у колі своєї великої та незвичайної родини, яка змогла знайти справжній будинок тут, на українській землі.