Розділ 62. Чутки, математика і несподівана союзниця

 Розмова у директора швидко принесла свої плоди. Вже до середини дня по всій школі рознеслися чутки про «нову незвичайну бібліотекарку з синім волоссям», яка одним лише поглядом і крижаним тоном змусила найгучніших задир восьмого класу сидіти за книгами тихіше за воду, нижче трави. На великій перерві в бібліотеці знову було людно. За далеким столиком сиділа Лісія з Софією, а неподалік, акуратно дістаючи зошити, влаштувалася та сама «трійця» восьмикласників. Задири поводилися настільки ввічливо, що навіть шелестіли сторінками з огляду на робочий стіл Роксани Миколаївни. — Ти зрозумів, як тут квадратне рівняння через дискримінанту вирішувати? Училка сказала, якщо не здамо сьогодні, поставить двійки за чверть. — Та звідки я знаю, — буркнув другий. — Я ці формули взагалі не розумію. Роксі, яка сиділа за своїм столом і заповнювала формуляри, тихо підвелася і безшумно підійшла до їхнього столика. Восьмикласники миттєво втиснули голови в плечі, чекаючи нової догани. Проте Роксі лише глянула в зошит хлопця, взяла з його руки олівець і м'яко, але впевнено накидала на полях просту схему. — Дискримінант це просто перевірка. Якщо він більший за нуль, у вас завжди буде два корені. Дивіться: $ D = b ^ 2 - 4ac $. Підставте числа ось сюди, і все складеться само собою. - Реально зійшлося! Нічого собі... А ви що, ще й математику знаєте? — У моєму рідному краї математика та логіка були базовими дисциплінами для будь-кого, хто хоче чогось досягти, — відповіла Роксі з легкою усмішкою. — Якщо у вас будуть труднощі з предметами, можете займатися тут після уроків. У бібліотеці дивляться не на те, чи хуліганите ви на перерві, а на те, чи ви хочете вчитися. Восьмикласники шанобливо кивнули, а їхній лідер чесно пообіцяв: — Дякую, Роксано Миколаївно! Ми більше не шумітимемо, чесне слово. Лісія, яка спостерігала за цією картиною від свого столу, тихо раділа. У її очах пані Роксі завжди була великим магом, але бачити, як вона завойовує повагу звичайних київських школярів без жодної краплі магії, було особливо приємно. Побачивши, як двієчники спокійно і захоплено вирішують завдання під керівництвом нового бібліотекаря, вчителька завмерла на порозі, здивовано поправивши окуляри. — Роксано Миколаївно... — здивовано вимовила вчителька. — Ви зробили те, що мені не вдавалося з початку вересня! — Просто трохи правильної систематизації та дисципліни. З цього дня Роксі остаточно заслужила статус не просто бібліотекаря, а справжньої легенди школи, а Лісія була нескінченно горда своєю мудрою наставницею.