Розділ 59. Операція «Стильний бібліотекар» та співбесіда

 Ранок середи розпочався з масштабної місії, яку Катя жартома охрестила операцією «Стильний бібліотекар». Вся жіноча половина дачі зібралася в кімнаті Марини, щоб підготувати Роксі до її першої в житті співбесіди в сучасному світі.

— Так, мантія та величезний капелюх — це, звісно, ​​класика магів, але для київської школи нам потрібен інший образ, — примовляла Катя, перебираючи вішалки у шафі. - Як щодо темно-синьої спідниці-олівець, білої блузки і ось цього м'якого сірого кардигану?

Роксі, зітхнувши, зняла свою улюблену мантію і приміряла запропоноване вбрання. Коли вона обернулася до дзеркала, Лісія захоплено ахнула:
— Пані Роксі, ви виглядаєте як справжня столична вчителька! Дуже строго, але так гарно!

Еріс, що сиділа на ліжку, критично оглянула подругу і хмикнула:
— Виглядає надто нешкідливо. Може, хоча б сховаєш кинджал під спідницю? Аж раптом цей директор виявиться небезпечним монстром?

— Ерісе, єдиний монстр у школі — це невивчене домашнє завдання, — похитала головою Роксі, поправляючи комір блузки. — Я маю виглядати зібрано та професійно.

Тим часом Марина надрукувала на принтері нове резюме, яке вони складали весь минулий вечір. За легендою, «Роксана Мігурдія» була досвідченим архіваріусом та вчителем літератури з далекого регіону, чиї документи зараз перебували на стадії відновлення.

За годину Марина та Роксі вже стояли перед дверима кабінету директора школи Лариси Петрівни.

— Не хвилюйся, — прошепотіла Марина. — Просто будь собою. Ти розумна і любиш книжки – це головне.

Директор зустріла їхню привітну усмішку. Вислухавши Марину та уважно вивчивши резюме, Лариса Петрівна перевела строгий, але добрий погляд на Роксі.

— Роксано, скажіть чесно, чому саме шкільна бібліотека? - Запитала директор. — Робота у нас тиха, але діти дуже шумні.

Роксі випростала спину, її погляд став впевненим та спокійним. Згадавши запорошені архіви магічної академії та сотні стародавніх гримуарів, з якими вона працювала у своєму світі, дівчина відповіла зі щирою гідністю:
— Книги зберігають у собі знання та історію поколінь. Я вважаю, що привчити дітей поважати книги та знаходити у них відповіді — це велика праця. Я люблю порядок, вмію систематизувати фоліанти... тобто підручники, і зовсім не боюся шуму. Якщо потрібно, я вмію добиватися абсолютної тиші у залі.

Лариса Петрівна задоволено кивнула, явно вражена спокійною впевненістю цієї мініатюрної дівчини з незвичайним синім волоссям.

— Що ж, ваша філософія мені дуже близька, — усміхнулась директорка. — Попередній бібліотекар якраз пішла у декретну відпустку. Ми готові взяти вас на випробувальний термін. Можете починати ознайомлення з фондом хоч сьогодні!

Коли Роксі та Марина вийшли в коридор, пролунав дзвінок на зміну. Двері класів відчинилися, і в хол вибігла Лісія в компанії Софії. Помітивши синяву чарівницю, Лісія радісно кинулася до неї:

- Пані Роксі! Ну як?

— Можеш кликати мене Роксано Миколаївно, коли ми в школі, Лісіє, — з теплою посмішкою відповіла Роксі, погладив дівчинку по голові. - Мене прийняли. Із завтрашнього дня я офіційно працюю у твоїй шкільній бібліотеці.

Софія із захопленням подивилася на нову:
— Лісіє, ця гарна дівчина з синім волоссям — твоя знайома? Вау! Тепер у нас точно будуть найкращі місця у читальному залі!

Повертаючись на дачу, Роксі відчувала неймовірний душевний підйом. Тепер вона мала не тільки місію із захисту Лісії, а й своє власне, важливе місце в цьому дивовижному світі без магії.