Розділ 48. Думки про будинок та підтримка друзів

Вечір на дачі кооперативу Вишгороду видався теплим і затишним. За великим столом грівся чайник, смачно пахло свіжим пирогом, а Лісія з гордістю показувала Каті та Марині свої перші акуратні записи у шкільних зошитах.

Однак коли розмови затихли, а за вікном остаточно стемніло, дівчинка підійшла до вікна і притулилася чолом до прохолодного скла. Вона дивилася на темний силует лісу та зоряне небо Києва.

У її маленькій голові крутилася та сама тривожна думка: «Як там мій тато, граф Хаманд Плейд? Як пан Арс?.. Там, у нашому світі, все ще триває війна за спадок, літають стріли і руйнуються замки. А я тут, у безпеці та теплі...»

На очі Лісії звернулися сльози. Вона стиснула кулачки, намагаючись стримати підступні схлипи.

У цей момент за її спиною пролунали м'які кроки. Шарлотта обережно підійшла до дівчинки, опустилася перед нею на одне коліно і лагідно поклала їй руки на плечі.

— Лісіє... Ти сумуєш за домом? — тихо спитала Шарлотта.

Дівчинка обернулася, шморгнула носом і тихо прошепотіла:
— Шарлотто... Я весь час думала у школі: як там тато? Чи він живий? Чи не напали вороги на наш дім? Я так боюся за нього і за пана Арса.

Шарлотта м'яко, але міцно обняла маленьку дворянку, притискаючи її до себе. Її голос звучав глибоко, впевнено та зі щирою теплотою:

— Все буде добре, Лісіє. Повір мені. Твій батько – сильний граф, а пан Арс – неймовірно розумний та талановитий лідер. З ним поряд твої близькі у надійних руках. Вони обов'язково впораються із цією війною.

Роксі, що стоїть неподалік книжкового стелажу, підійшла до них і з доброю усмішкою додала:
- Шарлотта права. До того ж, ти тут не просто так, Лісіє. Зараз твоє головне завдання — вчитися, стати сильним, розумним і дізнатися якнайбільше про цей світ. Коли-небудь, коли ми розберемося з порталами, ти зможеш повернутися до батька не зляканою дитиною, а дорослою та мудрою дівчиною, якою він пишатиметься.

Лісія витерла сльозинку рукавом і з подивом подивилася на Роксі та Шарлотту:
— Ви так думаєте?..

— Ми в цьому абсолютно впевнені, — подала голос Еріс, спершись на свій меч і обдарувавши дівчинку своєю найширшою і підбадьорливою усмішкою. — А якщо хтось із тих ворожих лордів посміє образити твого батька — ми з Гілен особисто перейдемо через розлом і швидко наведемо там порядок!

Лісія не втрималася і вперше за цей вечір щиро, ясно посміхнулась. Тяжкість на її серці трохи відступила, поступаючись місцем надії і твердій вірі в майбутнє.