Розділ 39. Несподівані одкровення у розлому

Розлом пульсував м'яким фіолетовим світлом лише за кілька метрів від загону. Повітря навколо нього гуло, наче поруч працював потужний генератор.

Шарлотта оглянула сосновий бір, залитий прохолодним осіннім сонцем, і подумала: «Мені тут подобається... У цій Україні, в Києві. Тут так тихо, спокійно і немає нескінченних воєн. Я точно хочу залишитися тут!»

Раптом з сяючої глибини порталу долинув тихий, зляканий схлип. Світло аномалії на мить спалахнуло сильніше, і з вирви прямо на м'який мох випало зовсім маленьке дівчисько в пишній сукні. Вона стиснулася в клубок, тремтячи від страху і прикриваючи голову руками.

Еріс відразу заступила її собою, виставивши меч, а Роксі обережно підійшла ближче, опускаючись на одне коліно.

— Не бійся, мале, ми тебе не образимо, — м'яко промовила синьово-чарівниця, вдивляючись в обличчя дівчинки. Повернувшись до Шарлотти, Роксі запитала: — Шарлотто, ти знаєш? Хто це?

Шарлотта завмерла, а потім її очі розширилися від подиву:
- Лісія?! Це ж Лісія Плейд! - ахнула Шарлотта, підбігаючи до дівчинки.

— Лісія?.. — перепитала Роксі, підводячи брову. - А вона хто така?

— Вона... вона наречена та майбутня дружина пана Арса Ловента! - голосно відповіла Шарлотта. — І їй лише дванадцять років!

- ЩО?! — в один голос вигукнули Еріс, Марина та Катя, застигши в абсолютному шоці.

- Дванадцять?! Дружина? — Еріс мало не впустила свій дворучний меч, дивлячись на Шарлотту круглими очима. — Цей ваш Арс що, зовсім збожеволів?! Їй ще в іграшки грати!

— У нас у світі дворянські шлюби укладаються з дитинства заради політичних спілок! — спробувала виправдатися збентежена Шарлотта, допомагаючи тремтячій Лісії піднятися на ноги. — До того ж... пан Арс дуже добрий до неї! Але в нашому світі зараз триває жорстока війна за спадщину та території, і Лісія, мабуть, потрапила в розлом прямо під час однієї з битв!

Маленька Лісія, все ще важко дихаючи і озираючись на високих незнайомок, тихо пролепетала:
— Де... де пан Арс? Що це за ліс?.. У нас щойно стріляли з луків...

Роксі важко зітхнула, співчутливо погладила дівчинку по голові і подивилася на пульсуючий портал:
— Схоже, там у вас справжнє пекло. Але тут, у Києві, війна залишилася по той бік брами. Дівчина в безпеці.

Марина дістала з рюкзака пляшку води, опустилася перед Лисією і подала їй:
— На, випий водички, мале. Жодна війна тебе тут не дістане. Ласкаво просимо до Вишгорода.