Розділ 37. Злагоджена магія

Слова Гілен подіяли миттєво. Шарлотта, долаючи залишки страху, змахнула своєю палицею. Її очі спалахнули магічним світлом, і вона дзвінко вигукнула заклинання:

- Потік води!

З вершини її палиці вирвався потужний струмінь води, який миттєво накрив лапи двох чудовиськ, що залишилися, промочивши до нитки і їх самих, і траву під ними.

- Чудова робота! — обізвалась Роксі.

Синьоволоса чарівниця відразу підхопила ініціативу. Не гаючи ні секунди, поки вода не ввібралася в землю, Роксі вдарила своєю палицею об дерн:

- Крижаний шторм!

Повітря у дворі різко охолонуло. Вода, що покривала монстрів і землю навколо них, миттєво перетворилася на товсту, міцну кірку льоду. Жахи виявилися намертво прикуті до місця, безпорадно ричачи і намагаючись вирвати лапи з крижаної пастки.

— Моя черга! - З азартним кличем Еріс злетіла в повітря.

Її дворучний меч описав у ночі блискучу дугу. Один точний, блискавичний удар — і перша закута в лід тварюка розпалася на частини. Гілен, опинившись поруч із другою, завдала нищівного удару ногою зверху, рознісши замерзлу чудовисько разом із крижаним панциром у пилюку.

За кілька секунд у дворі знову запанувала тиша. Лише димились і танули залишки синього туману, а на траві швидко випаровувалися чорні згустки — все, що лишилося від нічних гостей.

Шарлотта стояла, важко дихаючи і опустивши палицю. На її обличчі змішалися здивування та захоплення:
— Ми... ми це зробили? Так швидко?

- А ти сумнівалася? — Еріс із задоволеною усмішкою витерла меч і забрала його в піхви. — З нашою магією та моїм мечем ці виродки нам на один зуб!

З хати обережно визирнули Марина та Катя. Марина висвітлила двір потужним ліхтарем, оглядаючи зламану огорожу та притоптану клумбу.

— Ого... Дівчата, ви просто буревій, — захоплено прошепотіла Катя. — Але паркан доведеться лагодити...

Роксі підійшла до Шарлотти і м'яко клопотала її по плечу:
- Ти чудово впоралася, Шарлотто. Не занікувала та миттєво оцінила ситуацію. Твоя водна магія виявилася дуже доречною.

Шарлотта зніяковіло посміхнулася, вперше відчувши себе частиною цієї незвичайної, але неймовірно сильної команди:
— Дякую, Роксі... Я просто робила те, чого мене вчили. Але... якщо вони прийшли прямо до нашого паркану, то джерело зовсім близько?

- Саме, - суворо кивнула Гілен, вдивляючись у темну стіну сосен за проломом. — Вони йшли на запах розламу. Епіцентр у глибині цього лісу. І завтра вранці ми змусимо його замовкнути.