Розділ 36. Нічний візит із лісу

У кухні миттю запанувала дзвінка, натягнута як струна тиша. Насолода гарячим чаєм та печивом обірвалася в одну секунду.

Гілен безшумно, наче тінь, підійшла до дерев'яних дверей, що вели на подвір'я. Її звірині вуха чутно здригалися, ловлячи кожен шурхотливий звук, що долинав з боку темного лісового масиву.

- Скільки їх? — тихо, ледь чутно прошепотіла Еріс, пальці якої міцно стиснулися на шорсткому рукояті дворучного меча. У її очах спалахнув знайомий азартний вогонь.

— Три... ні, чотири тварюки,— не повертаючи голови, відповіла Гілен. — Важка хода. Запах такий самий, як у тих нижчих демонів на дорозі. Вони минули зовнішню лісосмугу і наближаються до нашого паркану.

Шарлотта злякано притиснула до грудей свій витончений палицю, переводячи розгублений погляд з суворої Гілен на спокійну Роксі:
- Монстри?! Але як вони знайшли це місце? Хіба тут немає захисного бар'єру чи рову з кілками?

— Ласкаво просимо в двадцять перше століття, Шарлотто, — тихо хмикнула Марина, дістаючи з кухонного ящика важкий ліхтар. — Ровів у нас тут не будують, а замість бар'єрів — двометровий профнастил, який для цих тварин що консервна банка.

— Без паніки, — м'яко, але суворо втрутилася Роксі, піднімаючи свою синю палицю. На його кінці вже затеплився слабкий блакитний вогник магії льоду. — Шарлотто, тримайся за нами. Твоя вогненна магія сильна, але поблизу дерев'яного будинку та соснового лісу відкритий вогонь небезпечний. Прикриватимеш наш тил і працюватимеш лише за моєю командою.

- Зрозуміла! - випросталась Шарлотта, намагаючись придушити тремтіння в голосі і рівняючись на нову наставницю.

Еріс першою вискочила на ганок, за нею блискавично вискочили Гілен, Роксі та Шарлотта. Марина з Катею залишилися в передпокої, готові будь-якої миті підстрахувати подруг або викликати допомогу, якщо ситуація вийде з-під контролю.

Ніч під Вишгородом була темною та прохолодною. Над високим дерев'яним парканом дачі висів блідий місяць, а з-за огорожі, з боку густого соснового лісу, долинало глухе, утробне гарчання і тріск гілок.

Хрускіт! Тріск!

Верхня частина дерев'яного штакетника з тріском розлетілася на тріски. Через паркан перемахнула масивна, луската тварюка з довгими кігтями і багряними очима, що світилися. Слідом за нею на м'яку дачну траву вивалилися ще три аналогічні чудовиська.

— Потрапили, виродки! — задерикувато крикнула Еріс, зірвавшись із місця.

Її дворучний меч описав у нічному повітрі широку дугу, розрубуючи темряву та першому ж монстрові черево до того, як той встиг збагнути, де знаходиться.

- Шарлотто, змочи їм ноги! Роксі, заморожуй! — скомандувала Гілен, з півоберта завдаючи нищівного удару кулаком прямо в морду другому демонятку, чому той з гуркотом відлетів назад у кущі.

Бій у дворі дачі розпочався.