Усі спустилися на затишну дачну кухню. Марина налила всім по чашці гарячого чаю, а Катя поставила на центр столу велику вазу з печивом та цукерками. Шарлотта, ще трохи збентежена і приголомшена, обережно присіла на край стільця, акуратно тримаючи чашку обома руками.
Роксі злегка потяглася, покрутила плечима і з доброю усмішкою подивилася на нову гостю:
— До речі, Шарлотто... Ти так зухвало кликала його, коли випала з розлому. Хто такий Арс Ловент? Твій покровитель? Чи, може, твоє перше кохання?
Шарлотта миттєво спалахнула до кінчиків вух і мало не випустила чашку. Вона замахала руками, відчайдушно червоніючи.
- Н-ні! Що ви! Пан Арс - молодий дворянин і голова роду Ловент! Він побачив у мені потенціал, коли я була лише бездомною сиротою, і врятував мене. Він добрий, справедливий і неймовірно мудрий правитель, що має унікальну здатність бачити справжні таланти людей! Я поклялася віддати життя за нього та його землі!
Еріс хмикнула, з апетитом хрускаючи печивом:
— Звучить просто як історія про якогось ідеального лорда. Втім, вірність це добре. Це я шаную.
Тут Шарлотта перевот як можна оформити цей діалог у форматі сцени або тексту для історії:
- Шарлотто, а хто такий Арс Ловент? - поцікавилася Роксі.
— Шарлотта... — почала дівчина, але не втрималася на ногах і випадково налетіла на подругу. - Ох, Роксі, вибач мені, будь ласка! Я просто на тебе впала...
— Та нічого страшного, буває, — відповіла Роксі, підводячись і струшуючи пилюку. - Ти як сама? Як твоя спина?