Розділ 33. Клуб історій, що ожили

Шарлотта стояла перед монітором, не маючи змоги відірвати погляд від яскравого екрану. Її витончена магічна палиця вислизнула з ослаблих пальців і з глухим стукотом покотилася по дерев'яній підлозі дачі.

— Але ж... як же так? — її голос здригнувся, а на очі навернулися сльози. — Моє життя на вулиці, моє спасіння, моя клятва вірності пану Арсу... Невже це все — просто казка? Чия вигадка в цій вашій залізній скриньці?! Значить, я... несправжня?

Вона у розпачі затулила обличчя руками, готова розплакатися. Усвідомлення того, що весь її всесвіт, її ідеали та люди, яких вона любила, виявилися лише розвагою для мешканців іншого виміру, ламало її зсередини.

Роксі тихо зітхнула, нахилилася і підняла палицю, що впала. Вона підійшла до Шарлотти, що плакала, і м'яко торкнулася її плеча.

— Шарлотто, подивися на мене, — спокійним, але твердим голосом вимовила блакитна чарівниця.

Дівчина невпевнено прибрала руки від обличчя. Роксі кивнула Марині, і та швидко переключила вкладку у браузері. На екрані з'явилися барвисті арти та статті, але тепер на них були зображені сама Роксі в її звичній мантії, Еріс з оголеним мечем та сувора Гілен.

Шарлотта шморгнула носом, переводячи здивований погляд з екрану на дівчат, що стояли поряд з нею.

— Ви... ви теж?.. — вражено прошепотіла вона.

- Так, - кивнула Роксі, вручаючи Шарлотті її палицю. — У цьому світі ми теж вважаємося вигаданими персонажами. Коли ми вперше потрапили сюди і побачили це, нам було так само боляче та страшно, як тобі зараз. Але глянь на нас. Хіба ми схожі на ілюзію?

Еріс, схрестивши руки на грудях, впевнено зробила крок вперед і гордо підняла підборіддя:
— Саме так! Плювати я хотіла, що там написано в цій коробці, що світиться! Мій меч гострий, магія Роксі працює, а Гілен так само чує ворогів за версту. Ми дихаємо, ми відчуваємо біль та голод. Ми абсолютно реальні Шарлотта Рейс. І ти також.

Гілен мовчки кивнула, підтверджуючи слова своєї підопічної, а її хвіст повільно хитнувся з боку на бік.

Марина, бачачи, що нова все ще балансує на межі істерики, м'яко посміхнулася і зачинила вікно браузера, щоб екран не тиснув на психіку.

— Ласкаво просимо до клубу «попадань навпаки», Шарлотто. У нас тут немає лордів та замків, зате є гарячий чай, печиво та багато роботи. Ми називаємо це місце дачею. Тут безпечно.

Шарлотта міцно стиснула свою палицю, відчуваючи її звичну тяжкість і тепло магічного кристала. Слова Еріс і спокій Роксі трохи привели її до тями. Вона оглянула цих дивних, але сильних дівчат, які опинилися в такій самій ситуації, і глибоко зітхнула.

— Значить... я не одна,— тихо промовила вона, витираючи рештки сліз рукавом. — Якщо ви змогли прийняти це... то я, маг армії Ловентів, не маю права впадати у відчай! Але що нам тепер робити?

Катя, яка весь цей час стояла у дверях, радісно грюкнула в долоні:
- Для початку - пити чай! А потім ми розповімо тобі про гроші, роботу, інтернет та про те, чому з цих ваших порталів на київську трасу лізуть усілякі чудовиська. Влаштовуйся зручніше, історія буде довгою!