Розділ 28: Пояснення правил дружби

Еріс стояла в дверях кімнати, недовірливо дивлячись на Марину і все ще схлипує Роксі. Її брови були сердито зсунуті будиночком, а руки міцно схрещені на грудях. Для войовниці, яка виросла в суворих традиціях шляхетного будинку Бореас Грейрат, де будь-які прояви слабкості присікалися, а відкриті обійми з малознайомими людьми здавались чимось дивним, ця картина ламала всі звичні шаблони.

— Еріс спитала, різко ступивши до кімнати: — Марино! Навіщо ти її обіймаєш? Вона великий маг і наш наставник, а не маленька плакса! До того ж... ми ледве знаємо одне одного! Хіба у вас у цьому світі прийнято ось так просто притискатися до будь-кого?

Марина акуратно відсторонила від себе Роксі, даючи тій нагоді витерти очі хусткою, і з легкою усмішкою повернулася до обуреної рудоволосої войовниці.

— Ерісе, послухай, — спокійно почала Марина, впершись у боки. — У вашому фентезі-світі, можливо, прийнято лише боротися за життя, стискати зуби і носити весь біль у собі, доки дах від стресу не з'їде. Але тут, у нашому світі, люди іноді потребують елементарної підтримки.

Роксі злегка почервоніла, поправила свій синій капелюх і тихо додала, відводячи погляд:
— Еріс... Марина має рацію. Просто... коли я побачила на екрані всі ці новини про погрози, мені стало страшно. Вперше за довгий час я відчула себе безпорадною.

Еріс на мить завмерла. В її очах промайнуло збентеження. Вона подивилася на розгублену Роксі, потім на спокійну та впевнену Марину, яка щойно виявила стільки тепла до людини з іншого виміру. Суворий вираз на обличчі рудоволосої войовниці поступово змінився збентеженим розумінням.

Еріс незграбно кашлянула, опустила руки і відвернулася до вікна, бурмочучи собі під ніс:
— Тц... Теж мені знайшла переляк. Ми ж воїни... Тобто маги! Якщо хтось посміє сунутися через цю вашу браму, я їх усіх на шматки поріжу! І... ем... — вона кинула швидкий, збентежений погляд на Роксі. — Якщо тобі так страшно, можеш... ну, не знаю... поплакати ще трохи. Тільки швидко! Нам треба думати, що робити з цими розломами, а не вогкість розводити!

Марина і Роксі переглянулись і тихо засміялися. Напруга в кімнаті нарешті спала, поступившись місцем теплому командному духу.