Машина звернула з траси на вузьку асфальтовану дорогу, що петляла серед сосен та старих дачних будиночків кооперативу під Вишгородом. Навколо панувала тиша, що порушувалася лише шарудінням шин і рідкісним щебетанням птахів. Після недавнього нападу монстрів на трасі в салоні панувала напружена тиша - кожен думав про те, що спокійне життя, на яке вони розраховували, вислизає крізь пальці.
Нарешті автомобіль пригальмував біля високого дерев'яного паркану з акуратною хвірткою.
- Приїхали! Ласкаво просимо до нашого заміського притулку, — з натягнутою усмішкою промовила Марина, першою виходячи з машини і вдихаючи свіже соснове повітря.
Катя допомогла вивантажити речі, а Гілен та Еріс відразу ж зайняли оборонні позиції, окинувши поглядом територію. Двоповерховий дерев'яний будинок виглядав затишно: обвита диким виноградом веранда, доглянутий сад з яблунями та невелика альтанка у глибині ділянки. Жодної небезпеки поблизу не відчувалося.
— Тут тихо, — схвально кивнула Гілен, принюхуючись до запаху хвої та сирої землі. — Чужих запахів нема. На якийсь час це місце стане надійним табором.
Роксі вийшла останньою. Вона мовчки оглянула просторий двір, підійшла до ґанку і тихо зітхнула, думаючи про те, як тендітна та безпека, яку вони щойно здобули.
- Розташовуйтеся, дівчата! Другий поверх повністю ваш, там три кімнати, а на кухні є все необхідне, включаючи електричний чайник і мікрохвильову піч, — бадьоро скомандувала Марина, відчиняючи масивні вхідні двері. — А головне — тут проведено швидкий інтернет. Роксі, твої пошуки розломів зможуть вийти на новий рівень!
Еріс першою занесла всередину свій незмінний дворучний меч, дбайливо притулила його до стіни в передпокої і рішуче заявила:
- Чудово. Спочатку розкладемо речі, а потім я хочу обійти весь периметр цього паркану. Якщо ці тварюки вирішили йти за нами, нам потрібно знати всі стежки навколо нашого нового будинку!